-

Сьогодні 26 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Сак Олександр Олександрович

Матеріал з Разом
Версія від 05:17, 10 жовтня 2023, створена Володимир Ходирєв (обговорення | внесок) (Імпортовано 1 версія)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олександр Сак
Олександр Олександрович Сак
UA-OF4-LTCOL-GSB-H(2015).png ПідполковникШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Олександр Олександрович Сак (позивний «Стафф») — український військовослужбовець, підполковник[1], командир 47 ОМБр Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Лицар ордена Богдана Хмельницького трьох ступенів.

У 2023 році увійшов до рейтингу «30 до 30: творці майбутнього» від «Форбс»[2].

Життєпис

Закінчив Закарпатський обласний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою, факультет бойового застосування військ Національної академії сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного (2015).

Після закінчення навчання розпочав службу в 93-й окремій механізованій бригаді «Холодний Яр».

Учасник боїв в зоні АТО/ООС. Улітку 2015 року став командиром роти, а 2019 — командиром 3-го батальйону. Тричі поранений.

Під час повномасштабного російського вторгнення був командиром механізованого батальйону, який вступив у бій з батальйонною тактичною групою ворога і переміг завдяки раціональному підходу до ведення бою і нестандартній тактиці[3].

У 2022 році призначений командиром новоствореної 47-ї окремої механізованої бригади[4][5].

Нагороди

  • орден Богдана Хмельницького I ступеня (8 серпня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[6];
  • орден Богдана Хмельницького II ступеня (7 березня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[7];
  • орден Богдана Хмельницького III ступеня (4 лютого 2016) — за особисту мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[8];
  • народний герой України (2019);
  • медаль «Захиснику Вітчизни» (27 жовтня 2016) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[9].

Примітки

Джерела

Шаблон:Учасники РУВ