-
Радівілов Роман Юрійович
Радівілов Роман Юрійович | |
---|---|
СолдатШаблон:Категорія тільки в статтях | |
Шаблон:Wikidata/p373 |
Шаблон:Однофамільці Рома́н Ю́рійович Радіві́лов (псевдо: «Гюрза», , м. Дергачі, Харківська область, Українська РСР — Шаблон:ДС, с. Калинівка, Бахмутський район, Донецька область, Україна) — солдат Збройних сил України, учасник війни на сході України, гранатометник 54-ї окремої механізованої бригади.
Життєпис
Народився 14 лютого 1984 року, місто Дергачі.
У вільний час Роман займався різьбленням по дереву, робив ікони. Частина його робіт залишилися вдома, частину дарував друзям.
Одним з перших «підняв над Харківщиною червоно-чорний прапор національно-визвольного руху України у 21 столітті».[1]
З початком військової агресії Росії, весною 2014-го року пішов до військкомату, але до армії його не допустила медкомісія. Став добровольцем ДУК «Правого Сектору». З вересня 2014 року перебував у зоні бойових дій в районі села Піски.
Восени 2016 року уклав контракт із ЗСУ, увійшов до складу першої штурмової роти «Вовків Подолянина» 54-ї ОМБр і прибув на Світлодарську дугу. Неодноразово ходив у розвідку на лінії фронту.
Неодноразово отримував поранення та контузії, під Волновахою отримав опіки, але після лікування та операцій знову повертався на лінію вогню. Перебуваючи у відпустці після поранення займався у складі загону територіальної оборони, брав участь в різних громадських акціях.
Загинув у бою на Світлодарській дузі (Донецька область) за висоту «Варяг» відбиваючи атаки проросійських терористів. Разом з Романом загинули солдати Андрій Байбуз, Дмитро Клименко, Василь Панасенко, Сергій Степаненко, Андрій Широков, молодший сержант Володимир Андрешків та лейтенант Микита Яровий.
Розпорядженням Дергачівської міської ради № 206 від 19 грудня 2016 року в місті Дергачі було оголошено 20, 21 та 22 грудня днями жалоби за загиблим Романом.[1]
По смерті залишилась мати Людмила Петрівна та кохана дівчина Аня.
Похований у м. Дергачі (Харківська область) на Алеї слави біля братської могили героїв Другої Світової.
Нагороди та відзнаки
- За особисту мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня" (посмертно)[2].
- Орден «Народний Герой України» (Указ № 22 від 2 квітня 2017 р., посмертно).
- відзнака «За оборону рідної держави» (посмертно).
- Нагороджений відзнакою ДУК ПС «Бойовий Хрест Корпусу» (посмертно)[3].
Вшанування пам'яті
Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 18 грудня[4][5].
Примітки
Джерела
- Радівілов Роман Юрійович («Гюрза») // Книга пам'яті полеглих за Україну
- «Поховайте мене у вишиванці» 32-річний Роман Радівілов з містечка Дергачі під Харковом загинув у бою на Світлодарській дузі
- Військовослужбовець 54-ї бригади Роман Радивилів загинув під Дебальцевим
- Полеглі герої Світлодарської дуги.
- Роман Радівілов «Гюрза» першим загинув на Світлодарській дузі
- Радівілов Роман Юрійович // Офіційний сайт НВР Правий сектор
- ↑ 1,0 1,1 Роман Радівілов «Гюрза» першим загинув на Світлодарській дузі
- ↑ Шаблон:УПУ
- ↑
https://pravyysektor.info/duk-ps-nakazy-2018/nakaz-no-15518
- ↑
https://www.mil.gov.ua/news/2021/12/18/dzvin-pamyati-prolunav-odinadczyat-raziv%E2%80%A6-v-minoboroni-vshanuvali-zagiblih-ukrainskih-zahisnikiv-ta-zahisnicz/
- ↑ Шаблон:YouTube