-
Гладченко Юрій Володимирович
Гладченко Юрій Володимирович | |
---|---|
Старший сержантШаблон:Категорія тільки в статтях | |
Шаблон:Wikidata/p373 |
Шаблон:External media Шаблон:Однофамільці Ю́рій Володи́мирович Гладченко (1979—2014) — старший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Життєпис
Юрій Гладченко народився у селі Панікарча, Кагарлицький район, Київська область. 1994 року закінчив Кузьминецьку школу. З 1994 по 1997 рік навчався у Ржищівському ПТУ-28, де здобув професію тракториста-машиніста широкого профілю з кваліфікацією слюсаря-ремонтника та водія автомобіля. З грудня 1997 по квітень 1999 року проходив службу в Збройних силах України в Бродах, був зв'язківцем. Після служби в армії працював у ТОВ «Славутич» с. Кузьминці Кагарлицький район. Одружившись у 2002 році, переїхав з дружиною у місто Ржищів, з 2010 року працював водієм маршрутного мікроавтобуса ПП «Лобуренко М. М.».
З початком Російська збройна агресія проти України (2014—2017)|російської збройної агресії проти України 19 березня 2014 року призваний за частковою мобілізацією.
Командир радіовідділення взводу зв'язку 2-го механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади (в/ч А2167, м. Біла Церква). З квітня виконував завдання в районі Маріуполя, а з червня — у прикордонній зоні Луганська область.
15 липня 2014 року, під час передислокації підрозділів 72-ї механізірований бригади, колона з пораненими рушила з села Провалля до села Панченкове. Старший сержант Юрій Гладченко їхав за кермом автомобіля зв'язківців ГАЗ-66, до якого завантажили майно і боєприпаси. Він тягнув на буксирі санітарну машину з поламаним зчепленням, але мотор перегрівся від навантаження, і «санітарку» причепили до МТ-ЛБ. Коли колона проходила повз село Олександрівка Довжанський район, ГАЗ-66 підірвався на фугасі, почав вибухати боєкомплект, бензобак вибухнув. В машині було 7 чоловік. Юрій загинув на місці, старший лейтенант Олександр Моржецький, який біля нього сидів, вилетів у бік на кілька метрів, він дістав тяжких поранень, але лишився живий. Інші бійці отримали опіки. Поки лікар Юрій Ковтун надавав допомогу, почався обстріл, довелося сховатись у лісосмузі і відступити. Тіло Юрія не змогли забрати, сепаратисти його передали сестрі Юрія[1][2].
21 липня Юрія Гладченка з почестями поховали у рідному селі[3]. Лишилися батьки, сестра, дружина Ірина, донька Вікторія 2006 р.н. та син Максим 2011 р.н.
Нагороди та вшанування
- За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (14.11.2014, посмертно)[4].
- У Державному навчальному закладі «Ржищівський професійний ліцей» відкрито меморіальну дошку на честь випускника Юрія Гладченка (22 червня 2015)[5].
- 28 травня 2015 року на будівлі Кузьминецької загальноосвітньої школи відкрито меморіальну дошку Юрію Гладченку.
Примітки
Джерела
- Гладченко Юрій Володимирович // Книга пам'яті померлих за Україну.
- Старший сержант Гладченко Юрій Володимирович // Кагарлицький РВК.
- Український Меморіал
- Небесна Гвардія
- Ржищівська громада
- ↑
https://lb.ua/society/2015/06/19/308779_pershe_shcho_mi_pobachili_rosii_buv.html
- ↑
http://viysko.com.ua/journal-online/narodivsya-u-bronezhileti/
- ↑ Душа від горя крається. Серце від болю стискається… // «Вісник Кагарличчини», 25 липня 2014
- ↑
http://www.president.gov.ua/documents/8732014-18002
- ↑
http://www.kyiv-oblosvita.gov.ua/6867-jkdjkfdlkkfdkfd-fdjkfjdklfkk-s-dfl