-
Зубченко Юлія Володимирівна
Юлія Зубченко Юлія Володимирівна Зубченко | |
---|---|
СолдатШаблон:Категорія тільки в статтях | |
Шаблон:Wikidata/p373 |
Юлія Володимирівна Зубченко, позивний «Сирена» (12 січня 1995, Світловодськ — 8 травня 2022, Маріуполь[1]) — санітар медичного пункту 2-го батальйону оперативного призначення ОЗСП «Азов»[2]. Загинула на «Азовсталі». Нагороджена орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[3].
Біографія
Юлія Зубченко (дівоче Кравченко[4]) народилася в місті Світловодськ, Кіровоградська область.
Після 9 класів місцевої школи навчалася у Кременчуцькому медичному коледжі та отримала спеціальність фельдшерки[5].
Здобувши фельдшерський диплом, Юлія поїхала за направленням в село Бакумівка Миргородський район Полтавської області де працювала на посаді завідуючої фельдшерським пунктом. Невдовзі вступила в Харківський національний фармацевтичний університет. Навчалася заочно. Вийшла заміж, народила дитину, але сімейне життя не склалося і вона розлучилася з чоловіком[6].
У 2019 році здобула фах провізора у Національному фармацевтичному університеті в Харкові[4].
У грудні 2020 року підписала контракт із Національною гвардією України і приєдналася до ОЗСП «Азов» де служив її друг Максим Кагал. На її бронежилеті було написано «Холодний розум, палке серце»[5].
Мріяла купити квартиру в Маріуполі і перевезти туди свого сина, щоб він пішов в школу. До великої війни мешкала на базі в Урзуфі.
Після повномасштабного вторгнення Сирена була в Маріуполі, допомагала пораненим. Хоча мама просила не їхати туди взагалі, а виїхати закордон. Дівчина ображалася і відповідала, що це її вибір, про який вона не шкодує. Вона ніколи не скаржилася ні на що. Серед побратимів у Юлії був хлопець. Він освідчився дівчині. Юлія вдягла обручку, а незабаром стало відомо, що її коханий безвісти зник. В кінці березня отримала контузію при евакуації поранених. Їхній «польовий шпиталь» переїхав на «Азовсталь» останнім. Сирена не могла кинути своїх підопічних.
Загибель і вшанування пам'яті
8 травня 2022 року загинула на «Азовсталі» внаслідок влучання авіаційної бомби в бункер, де розташовувався шпиталь[1].
За 3 тижні до цього 15 квітня 2022 загинув її коханий Андрій Припишний «Шегі» під час прориву на територію заводу «Азовсталь».
У Юлії залишився 7-ми річний син Артем, який пішов у перший клас.
За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі посмертно нагороджена державною нагородою України орденом «За мужність» ІІІ ступеня[3].
10 березня 2023 відбулося поховання Юлії в Світловодську[7]
Примітки
Посилання
- Світловодчанка-медикиня Юлія Зубченко загинула на «Азовсталі»
- Вона рятувалала чужі життя, та своє не вберегла…
- Батькам загиблої бойової медикині Юлії Зубченко передали її нагороду — орден «За мужність» ІІІ ступеня
- ↑ 1,0 1,1
https://www.youtube.com/watch?v=JJHMiWOXEfM&t=152s
- ↑
https://www.youtube.com/watch?v=PccnYE5_e0E
- ↑ 3,0 3,1
https://www.president.gov.ua/documents/5402022-43193
- ↑ 4,0 4,1
https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=617899747008509&id=100063654685752&sfnsn=mo
- ↑ 5,0 5,1
https://www.victims.memorial/people/yulia-zubchenko
- ↑
http://uc.kr.ua/2023/03/07/i-vse-nakazuvala-beregty-synochka/
- ↑
https://censor.net/ua/photo_news/3405184/z_boyiovoyu_medykyneyu_okremogo_zagonu_spetspryznachennya_azov_yuliyeyu_zubchenko_poproschalysya_u_svitlovodsku