Зубченко Юлія Володимирівна

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Юлія Зубченко
Юлія Володимирівна Зубченко
UA-OR1-REC-GSB-H(2015).png СолдатШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Юлія Володимирівна Зубченко, позивний «Сирена» (12 січня 1995, Світловодськ — 8 травня 2022, Маріуполь[1]) — санітар медичного пункту 2-го батальйону оперативного призначення ОЗСП «Азов»[2]. Загинула на «Азовсталі». Нагороджена орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[3].

Біографія

Юлія Зубченко (дівоче Кравченко[4]) народилася в місті Світловодськ, Кіровоградська область.

Після 9 класів місцевої школи навчалася у Кременчуцькому медичному коледжі та отримала спеціальність фельдшерки[5].

Здобувши фельдшерський диплом, Юлія поїхала за направленням в село Бакумівка Миргородський район Полтавської області де працювала на посаді завідуючої фельдшерським пунктом. Невдовзі вступила в Харківський національний фармацевтичний університет. Навчалася заочно. Вийшла заміж, народила дитину, але сімейне життя не склалося і вона розлучилася з чоловіком[6].

У 2019 році здобула фах провізора у Національному фармацевтичному університеті в Харкові[4].

У грудні 2020 року підписала контракт із Національною гвардією України і приєдналася до ОЗСП «Азов» де служив її друг Максим Кагал. На її бронежилеті було написано «Холодний розум, палке серце»[5].

Мріяла купити квартиру в Маріуполі і перевезти туди свого сина, щоб він пішов в школу. До великої війни мешкала на базі в Урзуфі.

Після повномасштабного вторгнення Сирена була в Маріуполі, допомагала пораненим. Хоча мама просила не їхати туди взагалі, а виїхати закордон. Дівчина ображалася і відповідала, що це її вибір, про який вона не шкодує. Вона ніколи не скаржилася ні на що. Серед побратимів у Юлії був хлопець. Він освідчився дівчині. Юлія вдягла обручку, а незабаром стало відомо, що її коханий безвісти зник. В кінці березня отримала контузію при евакуації поранених. Їхній «польовий шпиталь» переїхав на «Азовсталь» останнім. Сирена не могла кинути своїх підопічних.

Загибель і вшанування пам'яті

8 травня 2022 року загинула на «Азовсталі» внаслідок влучання авіаційної бомби в бункер, де розташовувався шпиталь[1].

За 3 тижні до цього 15 квітня 2022 загинув її коханий Андрій Припишний «Шегі» під час прориву на територію заводу «Азовсталь».

У Юлії залишився 7-ми річний син Артем, який пішов у перший клас.

За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі посмертно нагороджена державною нагородою України орденом «За мужність» ІІІ ступеня[3].

10 березня 2023 відбулося поховання Юлії в Світловодську[7]

Примітки

Посилання

Шаблон:Учасники РУВ

  1. ↑ 1,0 1,1 https://www.youtube.com/watch?v=JJHMiWOXEfM&t=152s

  2. ↑ https://www.youtube.com/watch?v=PccnYE5_e0E

  3. ↑ 3,0 3,1 https://www.president.gov.ua/documents/5402022-43193

  4. ↑ 4,0 4,1 https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=617899747008509&id=100063654685752&sfnsn=mo

  5. ↑ 5,0 5,1 https://www.victims.memorial/people/yulia-zubchenko

  6. ↑ http://uc.kr.ua/2023/03/07/i-vse-nakazuvala-beregty-synochka/
  7. ↑ https://censor.net/ua/photo_news/3405184/z_boyiovoyu_medykyneyu_okremogo_zagonu_spetspryznachennya_azov_yuliyeyu_zubchenko_poproschalysya_u_svitlovodsku
Отримано з http://xn--80aophh.xn--j1amh/index.php?title=Зубченко_Юлія_Володимирівна&oldid=12810