-

Сьогодні 22 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Собко Сергій Станіславович

Матеріал з Разом
Версія від 05:16, 17 вересня 2023, створена ua>InternetArchiveBot (Reformat 1 URL (Wayback Medic 2.5)) #IABot (v2.0.9.5) (GreenC bot)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сергій Станіславович Собко
Погон бригадного генерала ЗСУ (2020) гор.svg Бригадний генералШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Шаблон:External media Шаблон:External media

Сергі́й Станісла́вович Собко́ (Шаблон:Н 11 липня 1984, Літин, Вінницька область) — бригадний генерал Збройних сил України. Начальник штабу — заступник командувача Сил територіальної оборони ЗСУ (2022).[1] Герой України (2015)[2]. У 2017—2019 — командир 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади.

Біографія

Народився 11 липня 1984 року в селищі міського типу Літин, Вінницької області.

2001 року закінчив із золотою медаллю Літинську середню загальноосвітню школу № 2[3].

2005 року — Одеський військовий інститут Сухопутних військ (дипломом з відзнакою).

Після закінчення інституту був скерований для проходження подальшої служби у 30-ту окрему механізовану бригаду 8-го армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України, яка дислокується у місті Новоград-Волинський Житомирської області, де пройшов шлях від командира взводу гранатометників до заступника командира бригади.

У 20072008 роках виконував миротворчу місію у складі національного контингенту в Косово.

Проходив навчання на курсах підвищення кваліфікації за кордоном: вивчення англійської мови (Канада), ведення бойових дій взимку (Норвегія, 2009), курси офіцерів-спостерігачів (військова база Гоенфельс, Німеччина, 2009) та підвищений 9-місячний курс офіцерів піхоти з організації і тактики ведення бою (Форт Беннінг, штат Джорджія, США)[4].

Отримав від громади Новограда-Волинського диплом «Гордість міста — 2013» у номінації «Військова доблесть»[5].

У 2014-му офіцер успішно склав тести і його зарахували на навчання в один з найстаріших вищих навчальних закладів армії США — Командно-штабний коледж армії США у штаті Канзас. Вже мав їхати на навчання, але почалися бойові дії на Донбасі.

Мешкав у Новоград-Волинському разом із дружиною Вірою та сином Іваном. Батьки Сергія проживають у Літині. Батько, Станіслав Антонович, викладає інформатику у Літинській школі № 2. Мати, Ольга Дорофіївна, — медсестра районної лікарні.

Російсько-українська війна

З початком російської збройної агресії — командир механізованого батальйону 30 ОМБр майор Сергій Собко виконував бойові завдання в районі проведення антитерористичної операції.

27 липня 2014 року батальйонна тактична група під керівництвом Сергія Собка разом із десантниками 95-ї бригади взяла стратегічний плацдарм Савур-могила. Його батальйон забезпечував вихід підрозділів Збройних сил і Державної прикордонної служби з оточення біля кордону з Росією на ділянці від Петрівського до Міусинська. Комбат Сергій Собко став одним з героїв фільму «Рейд. Сила нескорених»[6].

Протягом липня—вересня 2014 року підрозділ під керівництвом Собка виконував завдання на території Луганської області.

На початку 2015 року брав участь у боях в районі міста Дебальцеве, зі своїми бійцями виходив з оточення.

Отримав звання підполковника,Шаблон:Коли призначений на посаду заступника командира бригади.

З 2016 року проходить підготовку і підвищення кваліфікації слухачем Національного університету оборони України імені Івана Черняховського. Після двох років на фронті підполковник Собко виїхав на навчання до Командно-штабного коледжу армії США, відбір до якого пройшов ще до війни. Навчався за міжнародною військовою освітньою програмою ІМЕТ[7].Шаблон:Джерело

З серпня 2017 року — командир 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади.

Станом на червень 2018 — полковник.[8][9]

У 2020—2021 рр. критикував «радянщину» сучасних Збройних Сил України[10].

Після створення у січні 2022 року Сил територіальної оборони ЗСУ призначений начальником штабу — заступником командувача Сил ТрО[11]. На початку повномасштабного вторгнення Росії — один із керівників оборони Києва, військовий комендант міста[12]. У березні 2022 року присвоєне звання бригадного генерала[13].

Нагороди

Примітки

Джерела

Шаблон:Succession

Шаблон:Герої України

Шаблон:Учасники РУВ