-
Собко Сергій Станіславович
Сергій Станіславович Собко | |
---|---|
Бригадний генералШаблон:Категорія тільки в статтях | |
Шаблон:Wikidata/p373 |
Шаблон:External media Шаблон:External media
Сергі́й Станісла́вович Собко́ (Шаблон:Н 11 липня 1984, Літин, Вінницька область) — бригадний генерал Збройних сил України. Начальник штабу — заступник командувача Сил територіальної оборони ЗСУ (2022).[1] Герой України (2015)[2]. У 2017—2019 — командир 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади.
Біографія
Народився 11 липня 1984 року в селищі міського типу Літин, Вінницької області.
2001 року закінчив із золотою медаллю Літинську середню загальноосвітню школу № 2[3].
2005 року — Одеський військовий інститут Сухопутних військ (дипломом з відзнакою).
Після закінчення інституту був скерований для проходження подальшої служби у 30-ту окрему механізовану бригаду 8-го армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України, яка дислокується у місті Новоград-Волинський Житомирської області, де пройшов шлях від командира взводу гранатометників до заступника командира бригади.
У 2007—2008 роках виконував миротворчу місію у складі національного контингенту в Косово.
Проходив навчання на курсах підвищення кваліфікації за кордоном: вивчення англійської мови (Канада), ведення бойових дій взимку (Норвегія, 2009), курси офіцерів-спостерігачів (військова база Гоенфельс, Німеччина, 2009) та підвищений 9-місячний курс офіцерів піхоти з організації і тактики ведення бою (Форт Беннінг, штат Джорджія, США)[4].
Отримав від громади Новограда-Волинського диплом «Гордість міста — 2013» у номінації «Військова доблесть»[5].
У 2014-му офіцер успішно склав тести і його зарахували на навчання в один з найстаріших вищих навчальних закладів армії США — Командно-штабний коледж армії США у штаті Канзас. Вже мав їхати на навчання, але почалися бойові дії на Донбасі.
Мешкав у Новоград-Волинському разом із дружиною Вірою та сином Іваном. Батьки Сергія проживають у Літині. Батько, Станіслав Антонович, викладає інформатику у Літинській школі № 2. Мати, Ольга Дорофіївна, — медсестра районної лікарні.
Російсько-українська війна
З початком російської збройної агресії — командир механізованого батальйону 30 ОМБр майор Сергій Собко виконував бойові завдання в районі проведення антитерористичної операції.
27 липня 2014 року батальйонна тактична група під керівництвом Сергія Собка разом із десантниками 95-ї бригади взяла стратегічний плацдарм Савур-могила. Його батальйон забезпечував вихід підрозділів Збройних сил і Державної прикордонної служби з оточення біля кордону з Росією на ділянці від Петрівського до Міусинська. Комбат Сергій Собко став одним з героїв фільму «Рейд. Сила нескорених»[6].
Протягом липня—вересня 2014 року підрозділ під керівництвом Собка виконував завдання на території Луганської області.
На початку 2015 року брав участь у боях в районі міста Дебальцеве, зі своїми бійцями виходив з оточення.
Отримав звання підполковника,Шаблон:Коли призначений на посаду заступника командира бригади.
З 2016 року проходить підготовку і підвищення кваліфікації слухачем Національного університету оборони України імені Івана Черняховського. Після двох років на фронті підполковник Собко виїхав на навчання до Командно-штабного коледжу армії США, відбір до якого пройшов ще до війни. Навчався за міжнародною військовою освітньою програмою ІМЕТ[7].Шаблон:Джерело
З серпня 2017 року — командир 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади.
Станом на червень 2018 — полковник.[8][9]
У 2020—2021 рр. критикував «радянщину» сучасних Збройних Сил України[10].
Після створення у січні 2022 року Сил територіальної оборони ЗСУ призначений начальником штабу — заступником командувача Сил ТрО[11]. На початку повномасштабного вторгнення Росії — один із керівників оборони Києва, військовий комендант міста[12]. У березні 2022 року присвоєне звання бригадного генерала[13].
Нагороди
- Звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (23 березня 2015) — за особисту мужність, самовідданість та високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України[14]
- Пам'ятний нагрудний знак «Воїн-миротворець»
- Медаль НАТО «Non Article V»
Примітки
Джерела
- Президент присвоїв звання Героя України чотирьом військовим командирам // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 23.03.2015
- Командир механізованого батальйону 30 окремої механізованої бригади майор Сергій Собко — номінант рейтингу популярності «Гордість міста — 2013» // Офіційний вебсайт Міністерства оборони України, 11 лютого 2014
- Герой України з Літина Сергій Собко добре знає, що таке НАТО // «20 хвилин. Вінниця», 30 березня 2015
- Герой України Сергій Собко: Якби усі виконували задачі, які їм ставили — можливо, хід подій був би інший // «Українська правда», 29 січня 2016
- Герой України підполковник Сергій Собко: «Тактика — це теж зброя, що б'є „влучніше“ від гармат» // Віктор Скрипник. «Голос України», 12 жовтня 2016
- Бійці підполковника Сергія Собко вели бої за Савур-Могилу, Дебальцеве та його околиці // Сергій Жуковський. Офіційний вебсайт Міністерства оборони України, 24 лютого 2017
- ↑
https://novynarnia.com/2022/03/23/u-zbrojnyh-sylah-try-novi-brygadni-generaly/
- ↑
https://www.president.gov.ua/documents/1642015-18652
- ↑
http://sch2.ltedu.vn.ua/medal.html
- ↑
http://ukrgeroes.narod.ru/SobkoSS.htm
- ↑
https://www.zvyagel.com.ua/?p=8776
- ↑
http://www.mil.gov.ua/news/2015/10/12/kraina-mae-znati-svoih-spravzhnih-geroiv-%E2%80%93-prezident-na-pokazi-strichki-rejd--/
- ↑
http://www.pravda.com.ua/articles/2016/01/29/7097218/
- ↑
https://www.radiosvoboda.org/a/29307186.html
- ↑
http://sprotyv.info/ru/tags/polkovnik-sergey-sobko
- ↑
https://www.ukrmilitary.com/2021/03/sobko.html
- ↑
https://armyinform.com.ua/2022/05/17/brygadnyj-general-sergij-sobko-100-vijskovosluzhbovcziv-yaki-zalucheni-do-vedennya-bojovyh-dij-mayut-zasoby-zahystu/
- ↑
https://novynarnia.com/2022/02/27/komendantom-oborony-kyyeva/
- ↑
https://www.president.gov.ua/documents/1592022-41785
- ↑ Шаблон:УПУ