-

Сьогодні 22 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Філіпчук Ігор Ярославович

Матеріал з Разом
Версія від 11:52, 24 березня 2023, створена ua>Леонід Панасюк
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ігор Ярославович Філіпчук
UA-OR1-REC-GSB-H(2015).png СолдатШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Шаблон:Однофамільці І́гор Яросла́вович Філіпчу́к (11 жовтня 1982 — 14 серпня 2014) — солдат батальйону «Айдар», псевдо «Сороковий». Герой України (посмертно).

Бойовий шлях

Народився 1982 року в селі Пожарки (Рожищенський район, Волинська область); закінчив місцеву школу. Проживав з батьками в м. Луцьку. Працював на автомобільному підприємстві. В складі групи швидкого реагування Самооборони Майдану Волині Ігор охороняв громадський порядок в області, їздив на українсько-білоруський кордон.

З початком бойових дій записався до батальйону «Айдар». У складі підрозділу двічі штурмував Вегунський роз'їзд і Красне.

14 серпня 2014 року, о 06:00 ранку, на український підрозділ під Хрящуватим в атаку пішли проросійські сили у складі 2 танків і піхоти, за словами Ореста Каракевича — російського спецназу[1]. Орест з побратимом «Старшиною» зупинив піхоту вогнем підствольних гранатометів, боєць Микола Борода («Пітбуль») кулеметним вогнем відсік решту піхоти, через що ворожі танкісти розгубились[1]. Ігор Філіпчук підбив один з танків — для цього він тричі виходив з укриття та здійснював постріл із РПГ, за третім разом вже пошкоджений танк здійснив постріл у відповідь, через який Ігор загинув. При виконанні бойового завдання загинули Олександр Колотвін, Дмитро Дібрівний, Іван Качур, Пилип Слободенюк, Руслан Кушов, Ігор Філіпчук, Володимир Юричко, працівник «Айдару» Володимир Зюзь.

Похований у с. Гаразджа Луцького району Волинської області 17 серпня 2014 року.

Без Ігоря лишились батьки та сестра.

Нагороди

  • Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (3 грудня 2020, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові[2]
  • Орден «За мужність» III ст. (27 червня 2015, посмертно) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі'[3]
  • Нагрудний знак «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно)

Вшанування

  • В м. Луцьку по вулиці Берестова на фасаді будинку, де проживав Ігор Філіпчук, відкрито меморіальну дошку на його честь.
  • Почесний громадянин міста Луцька (рішення Луцької міської ради від 25 липня 2018 року № 44/1).
  • 2 грудня 2021 року на фасаді школи-гімназії в селі Пожарки відкрито меморіальну дошку Ігорю Філіпчуку.
  • Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 2, ряд 6, місце 41.
  • Вшановується 14 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[4].

Примітки

Джерела

Шаблон:Succession

Шаблон:Герої України

Шаблон:Учасники РУВ Шаблон:Ukraine-mil-bio-stub