-

Сьогодні 21 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Юричко Володимир Володимирович

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Володи́мир Володи́мирович Юричко (3 квітня 1994, Самбір, Львівська область, Україна — Шаблон:ДС поблизу села Хрящувате, Луганська область, Україна) — активіст студентської революції в НМУ (2014), вояк 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар», студент Національного медичного університету імені Олександра Богомольця (2011—2014). Лицар ордена «За мужність» ІІІ ступеня. Загинув у бою.

Життєпис

Володимир народився в сім'ї лікарів Володимира Юричка та Лілії Юричко-Козич. Він був старшим сином у родині, мав молодшу сестру Соломію. Навчався в середній школі № 3 міста Самбора, потім у Самбірському технікумі економіки та інформатики, який закінчив з відзнакою. Вступив до Національного медичного університету, де вчився 3 роки за спеціальністю «педіатрія».[1]

Член Київської федерації волейболу, учасник багатьох турнірів з волейболу. Переможець 2-го Дивізіону чоловічої ліги в складі команди «Кий-97» у сезоні 2013—2014 року.[2][3]

Участь у Євромайдані

Володимир був учасником захисту Майдану протягом усього часу протесту, включно з подіями на вулиці Грушевського, співзасновником Наукової сотні Майдану — однієї з перших, що з'явилися в грудні 2013. Отримав поранення уламками гранати під час спротиву штурмам Майдану 18 лютого.

Разом з Віктором Досенком, Катериною Амосовою і Вадимом Арістовим був співорганізатором медичної акції «Світячи іншим, згораю сам» на захист медичного волонтера Майдану Олексія Тутова.[4] Активно брав участь у медичній акції «Медицина не мішень» із захисту медичних волонтерів від свавілля силовиків. Співавтор (разом з професором Катериною Амосовою і активістом Вадимом Арістовим) скарги до МВС та Генеральної прокуратури (що зібрала більше 500 підписів лікарів та студентів) щодо створення спеціальної комісії з розслідування злочинів проти медиків під час протестів.

Революція в НМУ

Співорганізатор Медичної революції в НМУ імені Олександра Богомольця, керував самообороною НМУ під час проходження перевірки комісією МОЗ України[1]. Був активним учасником подій. Давав інтерв'ю щодо поганих умов проживання в гуртожитках.[5]

Був активістом Ініціативної групи «Відродження НМУ», брав активну участь у незалежних громадських ініціативах, «мозкових штурмах» і дебатах зі створення Програми розвитку традицій і інновацій в НМУ «Новації 7». Займав активну громадську позицію щодо забезпечення рівності прав бути обраним для незалежних кандидатів у ректори НМУ.

Участь в АТО

Від березня-квітня 2014 року Володимир намагався поїхати в Донецьку область для агітації за єдність України. Під час формування добровольчого батальйону «Айдар» записався добровольцем, пройшов тренування. Від травня 2014 — медик-доброволець батальйону «Айдар». Працював санітаром на передовій, пізніше — помічником кулеметника. У липні-серпні став кулеметником розвідувально-диверсійного загону.[6]

Загинув у бою з терористами 13 або 14 серпня 2014 року разом з іншими солдатами «Айдару». За інформацією на сайті Міністерства оборони України, загинув 16 серпня «в ході виконання бойових завдань, вогневого зіткнення, обстрілів позицій з БМ-21, артилерії та мінометів» разом зі старшим солдатом Олександром Колотвіном і старшим лейтенантом Пилипом Слободенюком.[7][8] Проте 16 серпня тіло Володимира вже було в Самборі.[9]

На український підрозділ наступало 8 танків терористів, 2 з яких було підбито, решта відійшли в бік. Командир батальйону та заступник були поранені. Володимир Зюзь при відході основної групи лишився прикривати. Після того терористи здійснили залп із «Граду».Шаблон:Джерело

Похорон і вшанування пам'яті

Файл:Yurychko memorial.jpeg
Меморіальна дошка Володимиру Юричку на будівлі ректорату Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця

Похований у Самборі 17 серпня 2014 року.[10] З 16 до 18 серпня у Самборі оголошено дні трауру за Юричком.[9] Ім'я Юричка згадав радник міністра МОЗ Ігор Найда, виступаючи з вітальним словом до першокурсників НМУ 29 серпня 2014 року.[11]

Рішенням Самбірської міської ради від 9 вересня 2014 року ім'ям Володимира Юричка названо міську середню школу № 3, а також на його честь перейменовано вулицю Бічна Шевченка на вулицю Володимира Юричка. Іншим рішенням Володимиру Юричку присвоєно звання Почесного громадянина Самбора.[12]

Міський голова Самбора Тарас Копиляк також планує встановити пам'ятник Юричку на Площі Пам'яті в Самборі.[13]

Ректорат Національного медичного університету започаткував академічну стипендію імені В. В. Юричка, першими лауреатками якої стали Олеся Жуковська та Оксана Михайлюк.[14]

3 квітня 2015 року, в день народження Володимира Юричка, якому виповнився б 21 рік, у Києві на фасаді Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця встановлено меморіальну дошку[15][16]. Гроші для неї збирали студенти і викладачі університету.

23 травня 2015 року проведено перший турнір з волейболу «Меморіал Володимира Юричка», в якому взяли участь 6 університетських команд[17].

3 квітня 2017 року, на міському цвинтарі Самбора відбулось освячення надгробного пам'ятника на могилі В. Юричка[18].

25-26 липня 2015 року був проведений перший турнір з волейболу пляжного "МЕМОРІАЛ Володимира Юричка". З того часу турнір проводиться щорічно, має фактичний статус Відкритого кубку м.Києва, збирає кращих українських гравців з волейболу пляжного та гостей з інших країн.[19]

Нагороди

27 червня 2015 року Володимира Юричка нагороджено орденом «За мужність» III ступеня «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі».[20]

Інститут національної пам'яті в лютому 2015 року запропонував нагородити 70 учасників Євромайдану, які загинули у бойових діях на Сході України орденом «Героїв Небесної Сотні», зокрема й Володимира Юричка[21].

Див. також

Примітки

Посилання

Шаблон:External media


Шаблон:Учасники РУВ

  1. ↑ 1,0 1,1 Характеристика Володимира Юричка за підписом ректора НМУ // Офіційний сайт НМУ.
  2. ↑ http://www.fvk.org.ua/content/view/548/322/

  3. ↑ Володимир Юричко. Анкетні дані // Сайт Київської федерації волейболу.
  4. ↑ Анонс акції в підтримку заарештованого медика Євромайдану // Український погляд. — 2014. — 5 лютого.
  5. ↑ Ректор медуніверситету ім Богомольця змушував голодувати студентів // Факти. ICTV. — 2014. — 6 березня.
  6. ↑ Роман Іванчук. «Мені кров у жилах застигне, якщо не поїду туди» // Високий замок. — 2014. — 18 серпня.
  7. ↑ Список загиблих військовослужбовців ЗСУ в ході ведення АТО// Сайт Міністерства оборони України.
  8. ↑ Список загиблих військовослужбовців ЗСУ в ході ведення АТО // Сайт Міністерства оборони України. Шаблон:Перевірено
  9. ↑ 9,0 9,1 Схиляємо голови у глибокій скорботі // Самбірська міська рада.
  10. ↑ На Львівщині прощалися з бійцем «Айдару» Володимиром Юричком // Zik. —2014. — 18 серпня.
  11. ↑ Радник Міністра Ігор Найда привітав першокурсників Національного медуніверситету імені О. О. Богомольця // Сайт МОЗ України. — 2014. — 29 серпня.
  12. ↑ Загиблому у зоні АТО Володимиру Юричку присвоєно звання «Почесний громадянин Самбора» // Zik. — 2014. — 9 вересня.
  13. ↑ Площа Пам'яті в Самборі поповниться ще одним пам'ятником — загиблому герою АТО // Zik. — 2014. — 21 серпня.
  14. ↑ Перша стипендія імені Володимира Юричка // Офіційний сайт НМУ. — 2015. — 5 березня.
  15. ↑ https://www.youtube.com/watch?v=xF27xlvVY5w

  16. ↑ http://www.nmu.edu.ua/news-open.php?id_news=2967

  17. ↑ Перший турнір з волейболу «Меморіал Володимира Юричка» // Сайт НМУ ім. О. О. Богомольця. — 2015. — 23 квітня.
  18. ↑ http://loda.gov.ua/news?id=26901

  19. ↑ https://www.facebook.com/pages/category/Not-a-Business/Меморіал-Володимира-Юричка-132534604926081/

  20. ↑ Шаблон:УПУ
  21. ↑ Орден Героїв Небесної Сотні мають отримати загиблі на сході України майданівці // Прес-служба Українського інституту національної пам'яті. — 2015. — 19 лютого.
Отримано з http://xn--80aophh.xn--j1amh/index.php?title=Юричко_Володимир_Володимирович&oldid=6894