Шахназаров Карен Георгійович

Шаблон:Кінематографіст Шаблон:Однофамільці Каре́н Гео́ргійович Шахназа́ров (Шаблон:Lang-ru; * 8 липня 1952, Краснодар, Російська РФСР) — радянський і російський кінорежисер, сценарист, кінопродюсер наполовину вірменського походження. Заслужений діяч мистецтв Росії (1997), Народний артист Росії (2002). Путініст, рашист, шовініст та імперіаліст.

Відомий своїми антиукраїнськими та антивірменськими поглядами. Є одним з ідеологів сучасної російської антиукраїнської пропаганди, є постійним гостем в ефірах різноманітних російських пропагандистських телепередачах.

Біографія

Батько, Георгій Шахназаров (1924—2001), доктор філософських наук, член-кореспондент Академії наук СРСР і Російської академії наук та письменник-фантаст, був фахівцем з політології, державного права та теорії міжнародних відносин, працював завідувачем редакцією видавництва «Политиздат», наприкінці 1980-х років став помічником Генерального секретаря ЦК КПРС, а пізніше президента СРСР Михайла Горбачова, а після його відставки — директором Горбачов-Фонду (Міжнародний фонд соціально-економічних і політологічних досліджень). Георгій Шахназаров народився в Баку. Він є нащадком карабаського князівського роду Мелік-Шахназарянів, але після більшовицького перевороту в Росії Мелік-Шахназаряни були змушені змінити прізвище на Шахназаров, щоб не виділятися своїм дворянським походженням.

Закінчив режисерський факультет Всесоюзного державного інституту кінематографії, майстерня Ігоря Таланкіна (1975). З червня 1975 року — режисер, а з 1984 року — режисер-постановник кіностудії «Мосфільм». У 1987 році Шахназаров став художнім керівником Творчого об'єднання «Старт» кіностудії «Мосфільм», яке в 1990 році було перейменовано в студію «Кур'єр». З 1998 р. — Президент і генеральний директор кіноконцерну «Мосфільм». Член Ізборського клубу.

Першого ж дня публічно підтримав вторгнення Росії в Україну. 3 травня 2022 року Шахназаров запропонував супротивникам літери Z концтабори та стерилізацію: Шаблон:Початок цитатиПротивники цієї букви Z повинні розуміти, що якщо вони розраховують, що їх пощадять — ні, їх не пощадять. Це все вже по-серйозному. Це якщо концтабори, це перевиховання, так би мовити, стерилізація. Це все дуже серйозно!Шаблон:Кінець цитати

Родина

Був тричі одружений. У нього троє дітей: дочка Ганна (1985), сини Іван (1993) і Василь (1996).

Фільмографія

Поставив стрічки:

• «Ширше крок, маестро!» (1975),
• «Добряки» (1979),
• «Ми з джазу» (1983),
• «Зимовий вечір у Гаграх» (1985),
• «Кур'єр» (1987),
• «Місто Зеро» (1988),
• «Царевбивця» (1991),
• «Сни» (1993),
• «Американська дочка» (1995),
• «День повнолуння» (1998, співавтор сцен. Спеціальний приз журі кінофестивалю в Карлових Варах; Премія «Ніка» за найкращий сценарій; Другий приз на XI Панорамі Європейського кіно в Афінах, 1998),
• «Отрути, або Всесвітня історія отруєнь» (2001)
• «Вершник на ім'я Смерть» (2004),
• «Палата № 6» (2009),
• «Білий тигр» (2012),
• «Анна Кареніна. Історія Вронського» (2017) та ін.

Членство у недержавних та політичних об'єднаннях

Є членом багатьох НДО кінематографічного спрямування, зокрема Шахназаров є членом правління Спілки кінематографістів Росії, членом Європейської кіноакадемії та інших кінематографічних співтовариство. Шахназаров — заступник голови Ради при Президенті Росії з культури і мистецтва, в 2012 році був членом Народного штабу (по місту Москві) кандидата в президенти Володимира Путіна. Режисер входить до опікунської ради Вищої школи телебачення МДУ і ВДІК.

Нагороди

Кінострічки Карена Шахназарова були удостоєні понад 50 міжнародних і національних призів та нагород, двічі брали участь у конкурсі Каннського фестивалю («Місто Зеро», «Царевбивця»), двічі були представлені на премію Американської кіноакадемії «Оскар» («Місто Зеро», «Палата № 6»), представляли СРСР і Росію на багатьох інших міжнародних кінофестивалях.

• Заслужений діяч мистецтв Росії (1997)
• Народний артист Росії (2002)
• Лауреат премії Ленінського комсомолу (1986)
• Лауреат Державної премії Росії імені братів Васильєвих (1988)
• Лауреат Державної премії Російської Федерації (2003)
• Орден Пошани (Росія) (2008)
• Орден Пошани (Вірменія) (2013)
• Громадянський орден Срібна Зірка «Суспільне визнання» (2005)
• Орден Бернардо О'Хіггінс (Чилі, 2009).

Шахназаров — лауреат літературної премії імені Бориса Полевого (1982) і багатьох кінематографічних премій, серед яких премії Міжнародного кінофестивалю в Москві (1987), МКФ у Чикаго (1989), МКФ у Карлових Варах (1998), МКФ в Єрусалимі (2005), «Сузір'я» (1989), «Ніка» (1998), «Золотий Орел» (2008, 2009).

Громадська позиція

Погляди щодо України

У березні 2014 року підписав листа на підтримку позиції президента Росії щодо російської військової інтервенції в Україну.

Фігурант бази даних центру «Миротворець» як особа, яка незаконно відвідувала окупований Росією Крим, свідомо порушуючи державний кордон України.

Неодноразово виступав з антиукраїнськими заявами, зокрема що «українці — це частина великої російської нації», що «єдиний спосіб для України повернути Крим — це об'єднання з РФ», що «у разі, якщо Україна вирішить повернути собі тимчасово анексований Крим, півострів почне проти неї війну» тощо. Українські журналісти описують Шахназарова як «оскаженілого кримнашиста, запутінця та імперця».

Література

• Зоркий А. Карен Шахназаров. М., 1989.
• Кинословарь. Т. 3. СПб., 2001. — С.405—406.

Посилання

• Карен Шахназаров на сайті «КиноПоиск»Шаблон:Ref-ru
• http://www.kino-teatr.ru/kino/director/ros/21519/bio/
• http://ria.ru/spravka/20120920/755264724.html#13641373535343&message=resize&relto=register&action=addClass&value=registration