Єфименко Петро Савич

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Шаблон:Науковець Петро Савич Єфименко (2 вересня 1835, Великий Токмак — 7 травня 1908, Санкт-Петербург) — український етнограф та історик, статистик за професією, учасник революційного руху.

Біографія

Петро Єфименко народився 1835 року в селі Великий Токмак Бердянського повіту Таврійської губернії на півдні України, в сім'ї обер-офіцера Російської імператорської армії. У 1850-х навчався в Харківському університеті, потім перевівся у Київський університет.

1 лютого 1860 року заарештований у Києві у справі про участь у Харківському таємному студентському товаристві, що ставило за мету зміну форми правління в Російській імперії. З 26 лютого до 24 червня 1860 року Єфименко перебував у Олексіївському равеліні Петропавлівської фортеці, 12 червня він був засуджений до висилки під нагляд у Пермську губернію, де служив у повітовому суді Красноуфімська. Взяв участь у створенні революційного гуртка на чолі з Олександром Іконниковим, відомого як Пермське таємне товариство. У серпні 1861 року, у зв'язку з поширенням у Пермі антиурядового рукопису «Послання старця Кіндрата», переведений в Архангельську губернію. Проживав в Архангельську, 1862 року висланий під суворий нагляд в місто Онегу (Карелія).

Перебуваючи на засланні в Карелії, почав збирати місцевий фольклор. Літо 1862 року провів у селі Возґорах, що за 180 км від Соловецького монастиря. Розпитуючи у людей про монастир, від 80-річного карела почув, що той бачив «якогось отамана козаків». Розпочавши 1863 року цілеспрямовані пошуки, Єфименко виявив в архіві Архангельської губернської канцелярії «Дело о сообщении государственной Военной коллегии конторы об отправке в Соловецкий монастырь кошевого Петра Калнышевского, июня 11 дня 1776 года». У 1875 році Петро Єфименко опублікував статтю, повернувши таким чином з небуття останнього кошового отамана Запорізької Січі Петра Калнишевського[1].

1870 року жив під наглядом у Воронежі, потім проживав у Самарі, Чернігові, Харкові.

Помер у Санкт-Петербурзі 7 травня 1908 року.

Родина

Бібліографія

  • Демонология жителей Архангельской губернии // Памятная книжка Архангельской губернии на 1864 год.
  • Зборник малороссийских заклинаний. — [1869] — 70 c. [1]
  • Договор найма пастухов // Записки по отделению этнографии Русского Географического общества. 1878, т. 7.
  • Заволоцкая чудь. Архангельск, 1869. — 144 с.
  • Икота и икотница. — Памятная книжка Архангельской губернии на 1861 год.
  • Материалы по этнографии русского населения Архангельской губернии // Записки Русского географического общества. 1878, тт. 1-2.
  • Памятники языка и народной словесности, записанные в Архангельской губернии //Памятная книжка Архангельской губернии на 1864 год.
  • Приданое по обычному праву крестьян Архангельской губернии // Записки по отделению этнографии Русского Географического общества. СПб., 1873. Т. 3.
  • Сборник народных юридических обычаев Архангельской губернии // Труды Архангельского губернского статистического комитета. Кн. 1. Вып. 3. 1869. 336 с.
  • Семья Архангельского крестьянина // Журнал Министерства народного просвещения. 1874, кн. 10-12.
  • Труды комиссии по исследованию кустарных промыслов. Харьков, 1882. Вып. 1: Сумский уезд.
  • Ярило, славяно-русское божество. Русское географическое общество. 1869.
  • [Автобиографические заметки]. / Публ. С. М. Ляшко. // Музейний вісник [ЗКМ]. — Вип. 6. — Запоріжжя, 2006. — С.174-179.

Література

Джерела

Примітки

Шаблон:Бібліоінформація