-

Сьогодні 27 березня 2023 року. Світовий час 05:04. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Автомайдан

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Шаблон:Картка:Громадська організація

Автомайдан в Києві
Колона автомайданівців в Одесі

«Автомайда́н» — мобільний підрозділ Євромайдану, який складався з групи самостійних колон автомобілістів[1]. Виконували екстериторіальні завдання мирного спротиву владі: патрулювання вулиць, блокування адміністративних будівель і помешкань членів режиму, супроводження та евакуація активістів. Де-факто створений 30 листопада 2013 року.

Виникнення[ред.]

Ознаки цивільного автопротесту, який переріс у систематичний автоспротив і цілісну субкультуру під час Української Революції 2013—2014, з'явилися у першу добу після розгону Євромайдану у ніч 30 листопада. У Києві стихійно виникали групи автомібілістів, які протяжно сигналили у центрі міста на знак протесту проти жорстокого розгону владою мирної акції на Майдані минулої ночі, а близько 12:00 30-го листопада група із п'яти автомобілів приєдналася до блокування 20-30-ма активістами вулиці Хрещатик на перетині з Інститутською. Спроби партруля ДАІ примусити залишити перехрестя присікалося активістами, що спустилися з мітингу на Михайлівській площі.

Поширення[ред.]

Осередки Автомайдану протягом грудня 2013 виникли у низці міст України, зокрема: Києві, Донецьку[2], Луцьку[3], Львові[4], Одесі[5], Ужгороді[6], Харкові[7], Херсоні[8], Хмельницькому[9] Черкаси та ін.

Найрезонансніші акції: блокування автомобільного руху, автопробіг до резиденції Президента України Віктора Януковича у Межигір'ї, вистежування та знешкодження кримінального елементу, що співпрацював з владою (полювання на тітушок)[10][11], евакуація поранених активістів Євромайдану з місць протистоянь, а також з лікарень, яким загрожували рейди міліцейських ескадронів смерті.

Ефективність акцій Автомайдану примусила режим Януковича вдатися до жорстких, але часом анекдотичних репресій. Зокрема, провладна більшість Верховної Ради 16 січня 2014 року пакетом прийняла закон, яким заборонялося пересування по автошляхах машин кількістю понад 5 одиниць. У відповідь на задньому бампері та склі автомобілей масово почали з'являтися наліпки: «Не їдь за мною, я — п'ятий!».

Акції[ред.]

Активісти[ред.]

Київ[ред.]

Кіровоград[ред.]

Сімферополь[ред.]

Після Майдану[ред.]

Після повалення Януковича Автомайдан у Києві розділився на три організації:

  1. Всеукраїнське Об'єднання «Автомайдан» — члени правління організації — Олексій Гриценко, Сергій Хаджинов, Катерина Бутко, Ігор Василів, Марина Гоношиліна, Віталій Уманець.
  2. Автомайдан Київ з координаторами Катериною Кувіта та Дмитром Карпом;
  3. Автомайдан Громада з координатором Василем Футіним;

Автомайдан на Волині також розділився на дві частини — «Автомайдан Луцьк» та «Автомайдан Волинь», останній з яких став більш політичним[29].

Громадська організація "Всеукраїнське об'єднання «Автомайдан» своїми головними завданнями визначила:

  1. Боротьба з корупцією;
  2. Громадський контроль роботи влади;
  3. Ініціалізація громадянського суспільства в Україні.

За власним твердженням, ВО «Автомайдан» — є виключно громадською організацією, без політичних амбіцій.

Основним виконавчим органом є правління організації. Членами правління ВГО «Автомайдан» є:

  1. Олексій Гриценко — голова ГО
  2. Сергій Хаджинов
  3. Катерина Бутко
  4. Ігор Василів — голова тернопільского осередку ВО «Автомайдан»
  5. Марина Гоношиліна
  6. Віталій Уманець

Також в Києві існує інша організація — Автомайдан Київ, яка складається з колишніх активістів Автомайдану. Офіс «Автомайдан Київ» знаходиться за адресою: вул. Лаврська 6. Координатори ГО: Катерина Кувіта та Дмитро Карп.

Див. також[ред.]

Автодозор

Примітки[ред.]

Посилання[ред.]

Шаблон:Commonscat

Шаблон:Євромайдан Шаблон:Бібліоінформація