-
Бабич Олексій Олександрович
| Бабич Олексій Олександрович | |
|---|---|
 СолдатШаблон:Категорія тільки в статтях | |
| Шаблон:Wikidata/p373 |
Шаблон:Однофамільці Бабич Олексій Олександрович ( — Шаблон:ДС) — солдат 79-ої окремої десантно-штурмової бригади.
Життєвий шлях
Бабич Олексій закінчив Високівську загальноосвітню школу у Черняхівському районі[1][2].
В 2015—2017 роках навчався у Центрі професійно-технічної освіти м. Житомира, на професії "Машиніст крана автомобільного, слюсар з ремонту автомобілів, водій"[3].
В липні 2022 року пішов добровольцем до ЗСУ. 31 серпня 2022 року не вийшов на зв'язок з рідними та довгий час числився безвісти зниклим.
"Ми разом були у навчальному центрі, – згадує побратим Олексія Бабича Валерій. – Олексій був справжнім воїном, гарним хлопцем. Обставини загибелі такі: це була російська диверсійно-розвідувальна група, це був ближній бій. Наші побратими всю групу рашистів знищили, але не обійшлося без втрат і з нашого боку"[4]
У Олексія Бабича залишилися мати, дружина, дочка.
03 листопада 2022 року похований в Житомирі, на Смолянському військовому цвинтарі[5][6][6].
Нагороди
Указом Президента України №443/2023 від 18 липня 2023 року, нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня посмертно[7]
Примітки
Шаблон:Учасники РУВ Шаблон:Ukraine-mil-bio-stub
- ↑
https://cpto.zt.ua/141-2/vypusknyky/
- ↑
https://www.zhitomir.info/news_210593.html
- ↑
https://t.me/zhtmr/5901
- ↑
https://suspilne.media/309286-zaginuli-u-boah-za-ukrainu-oboronauci-ii-shidni-kordoni-u-zitomiri-poprosalisa-z-dvoma-vijskovimi-zsu/
- ↑
https://zt.20minut.ua/Podii/u-zhitomiri---znovu-vtrati-v-ostannyu-put-proveli-dvoh-geroyiv-11707207.html
- ↑ 6,0 6,1
https://zhitomir-online.com/podiyi/135856-zhytomyrskyy-miskyy-golova-sergiy-sukhomlyn-pro-geroyiv-z-yakymy-my-proschayemosya.html
- ↑
https://www.president.gov.ua/documents/4332023-47537