-
Брехаря Юрій Валентинович
| Юрій Брехаря Юрій Валентинович Брехаря | |
|---|---|
 МайорШаблон:Категорія тільки в статтях | |
| Шаблон:Wikidata/p373 |
Юрій Валентинович Брехаря (позивний «Чапай»[1]; Шаблон:Н 7 квітня 1977, м. Ленінград, Росія[2]) — український програміст, аналітик, керівник, військовослужбовець, майор 40 ОМПБ Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Повний лицар ордена Богдана Хмельницького (2022, 2022, 2015).
Життєпис
Юрій Брехаря народився 7 квітня 1977 року в м. Ленінграді (нині Санкт-Петербург).
Навчався у Новомосковській середній школі № 18 (1985, Дніпропетровська область). 1999 року закінчив фізичний факультет (спеціальність — біомедичні препарати і системи) та військову катедру (спеціальність — командир радіостанції) Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара. Працював програмістом, аналітиком ІТ-систем «ПриватБанку» та керівником проєктів[2][1].
Російсько-українська війна
Мобілізований до Збройних сил України від 12 травня 2014 року. Направлений служити командиром взводу 40-го окремого мотопіхотного батальйону «Кривбас». Того ж року старший лейтенант Юрій Брехаря разом з 40 ОМПБ вийшов з «Іловайського котла», де отримав поранення[2][1][3].
З січня до лютого 2015 року був командиром опорного пункту «Зеніт» 40 ОМПБ на околиці м. Дебальцеве Донецької области. Тоді він вивів живими і неушкодженими всіх своїх 50 бійців[2][1][3][4].
8 лютого 2015-го року, взвод 40-го батальйону «Кривбас» старшого лейтенанта Юрія Брехаря на опорному пункті «Зеніт» під Дебальцевим відбив атаку ударної групи 2-ї мотострілецької бригади 2-го армійського корпусу ЗС РФ. У цьому зразково проведеному бою українські воїни знищили 3 танки, також важких ушкоджень зазнали ще два танки та БМП противника, ворог зазнав важких втрат. На нашому опорнику не було танків, атаку відбито вогнем піхоти завдяки відмінній організації бою та відчайдушній сміливості, водночас жоден український воїн не загинув і не отримав навіть поранення! «Зеніт» прикривав підходи до Дебальцевого, і відбиття атаки допомогло місту триматися до кінця.
Під час повномасштабного російського вторгнення в Україну 2022 року брав участь в боях за Херсон та область[6].
Нагороди
- орден Богдана Хмельницького I ступеня (14 листопада 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[7];
- орден Богдана Хмельницького II ступеня (8 липня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[8];
- орден Богдана Хмельницького III ступеня (14 березня 2015) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України[9];
- орден «Народний герой України» (2018)[10].
Військові звання
- майор (станом на 14.11.2022);
- капітан (станом на 8.7.2022);
- старший лейтенант (станом на 14.3.2015).
Примітки
Шаблон:Ukr-mil-bio-stub Шаблон:Учасники РУВ
- ↑ 1,0 1,1 1,2 1,3 І. Левченко. Юрій Брехаря: «Коли ворожі танки рушили на наші позиції, ми зайнялися ними всерйоз: три машини підбили з відривом башти, четверту вивели з ладу» // Факти. — 2017. — 13 жовтня.Шаблон:Ref-ru
- ↑ 2,0 2,1 2,2 2,3 Юрій Брехаря // Народний Герой України.
- ↑ 3,0 3,1 Офіцер колишнього 40-го ОМПБ «Кривбас» Брехаря уклав контракт на написання книги в рамках проекту «Моя війна», — Бутусов. Фото // Цензор.Нет. — 2018. — 16 січня.
- ↑ Шаблон:YouTube // hromadske. — 2015. — 18 лютого.
- ↑ Річниця невизнаного подвигу: 4 роки тому бійці батальйону «Кривбас» провели блискучий бій під Дебальцевим // Krivbass.City. — 2019. — 9 лютого.Шаблон:Ref-ru
- ↑ Президент України вручив державні нагороди українським військовим, які звільняли Херсонщину // Офіційне інтернет представництво Президента України. — 2022. — 14 листопада.
- ↑ Шаблон:УПУ
- ↑ Шаблон:УПУ
- ↑ Шаблон:УПУ
- ↑ «Народний Герой України»: у Дніпрі бійцям та волонтерам вручили ордена // РБК-Україна. — 2018. — 1 квітня.