-
Будз Микола Юрійович
| Будз Микола Юрійович | |
|---|---|
 КапітанШаблон:Категорія тільки в статтях | |
| Шаблон:Wikidata/p373 |
Шаблон:Однофамільці Мико́ла Ю́рійович Будз (20 лютого 1964, Старі Кути, Косівський район, Івано-Франківська область — 24 листопада 2014, Харків, Україна) — капітан Збройних сил України, учасник війни на сході України, командир взводу, 128-а окрема гірсько-піхотна бригада[1].
Життєпис
Народився і виріс в селі Старі Ку́ти, на Гуцульщині. У 1989 році здобув вищу освіту інженера-механіка у Львівському сільськогосподарському інституті. Пізніше здобув другу вищу освіту в галузі будівництва. Після навчання одружився і проживав на Закарпатті в селі Чорнотисів Виноградівського району, де працював у місцевому колгоспі. Пізніше їздив на заробітки.
В час війни — доброволець. В лавах оборонців Дебальцевого перебував понад 3 місяці. 23 листопада 2014-го взвод Будза потрапив під обстріл поблизу Дебальцевого під час проведення операції з прикриття відходу та ротації механізованого батальйону. Капітан зазнав осколкових поранень та забій грудної клітини, був доправлений до Харківського шпиталю, прооперований, проте наступного дня ввечері помер — відірвався тромб.
Вдома залишилися дружина та двоє дорослих синів. Похований у Чорнотисові.
Нагороди та вшанування
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни:
- нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (26.2.2015, посмертно);
- 18 грудня 2015 року на будівлі рідної школи Миколи Будза, нині Старокутський ліцей, в честь нього відкрили та освятили меморіальну дошку;
- в жовтні 2016-го на будівлі Чорнотисівської сільради відкрито меморіальну дошку Миколі Будзу, його іменем пойменовано одну з вулиць села.