Білозерська Олена Леонідівна

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку


Оле́на Леоні́дівна Білозе́рська (Білозерська-Воронова) (Шаблон:Н. , Київ, УРСР) — українська журналістка, блогер та громадський діяч, старший лейтенант в/ч А4126[1] Збройних сил України, поетеса. З 2014 року — учасниця російсько-української війни (снайпер) у складі ДУК «Правий сектор» та Української добровольчої армії. З жовтня 2018 — офіцерка Збройних Сил України.

Біографія

Народилася у родині інженерів. 2000 року закінчила Київський національний університет культури і мистецтв.

З початку 2004-го року у журналістиці. Працювала у невеликих газетах і журналах. Впродовж 2004—2006 років редагувала власну газету «Україна Християнська».

З жовтня 2005 по лютий 2007 — прессекретарка Української Національної Асамблеї.

З червня 2007 року веде блог на Livejournal. У квітні 2010 року спільно з одеським журналістом Олексієм Ярославцевим заснувала інформаційне агентство «Поряд з вами».

13 вересня 2014 року на передвиборчому з'їзді партії «Правий сектор» обрана другим номером виборчого списку на позачергових виборах до Верховної Ради України.[2][3]

З травня 2014 р. бере безпосередню участь у бойових діях на Донбасі: спочатку у складі ДУК «Правий сектор» (2014—2015) та Української Добровольчої армії (2016—2017), пізніше у лавах ЗСУ.

У 2018 році закінчила офіцерські курси при Національному Університеті оборони України ім. І. Черняховського за спеціальністю "Артилерія" і підписала контракт із ЗСУ.

У 2018-2020 рр. служила в 503 ОБМП на посаді командира взводу самохідних артилерійських установок.

13 жовтня 2018 року нагороджена орденом «За мужність» ІІІ ступеня[4].

У вересні 2019 видала документальну книгу «Щоденник нелегального солдата», який охоплює період 2014—2017 рр. — час служби авторки в ДУК «Правий сектор» та Українській Добровольчій армії.[5][6]

24 лютого 2022 року, у день початку повномасштабного російського вторгнення, повернулася на службу у Збройні Сили України. 11 липня 2022 Олені Білозерській було надано звання старшого лейтенанта.[7]

Діяльність

Блогерка

Олена Білозерська має блог на «LiveJournal», котрий веде з 11 червня 2007 року. Блог використовує як власне незалежне медіа, аби звертатися до аудиторії напряму, без проміжних інстанцій у вигляді редакторів, видавців і спонсорів. У 2008-му він за результатами читацького голосування потрапив у п'ятірку найкращих українських блогів.

Перший репортаж у блозі Білозерська зробила про Марш УПА 14 жовтня 2007[8]. Відвідуваність блогу нині — дві з половиною тисячі осіб на день.

Олена Білозерська під час «Вставай, Україно!», Київ, 18 травня 2013

У блозі журналістка висвітлює в основному протестні акції та акції правих політичних партій та рухів, які документує численними власними фотознімками, а також репресії влади проти політиків і громадських активістів. Також розміщує власні вірші і переклади іншомовних поетичних творів українською. Не менш активно Білозерська веде twitter — часто найсвіжіша інформація з гучних акцій першою з'являється в її повідомленнях[9].

6 травня 2013 року блог Олени Білозерської (bilozerska.livejournal.com) посів третє місце (після перськомовного і бенгальськомовного) у конкурсі блогів «The Bobs» від Deutsche Welle, а також перше місце серед україномовних блогів (46 % усіх голосів, поданих за україномовні блоги[10]) і серед блогів на платформі «LiveJournal». Після численних протестів української «антифашистської» громадськості, до яких приєдналися депутати Європарламенту і німецькі правозахисники організатори конкурсу, у журі «The Bobs» скасували премію номінації «Найкращий україномовний блог»[11][12][13]. У відповідь громадські діячі та народні депутати почали підписувати петицію на захист Олени Білозерської. У петиції зокрема зазначається, що після перемоги блогу Білозерської у конкурсі The Bobs у номінації «Найкращий блог українською мовою», люди, упереджені щодо Олени Білозерської, розгорнули проти неї кампанію в інтернеті[14]. Deutsche Welle заявили, що поважають рішення незалежних членів журі і результати голосування користувачів стосовно блогу Олени Білозерської. І хоча в Deutsche Welle не погоджуються з окремими висловлюваннями авторки блогу, вони також нагадали, що блог Білозерської отримав більшість голосів із суттєвим відривом (46 %) і став переможцем за версією публіки серед україномовних блогів. Але приз журі він не отримав[15].

Справа Олени Білозерської

12 січня 2011 року, — в рамках розслідування кримінальної справи щодо підпалу громадської приймальні Партії Регіонів у Печерському районі в ніч на 1 січня 2011 року, квартиру Олени Білозерської обшукано київською міліцією[16]. Всі журналістські технічні засоби, аж до «мильнички» її батька, було вилучено[17]. До того, невідомі особи розмістили відео на відеохостингу Youtube і прислали повідомлення про нього на електронну пошту Олени Білозерської. На вебсайті ІА «Поряд з вами» та в особистому блозі Білозерської з'явилося текстове посилання на відео. Обшук, який тривав з 8:30 до 14:30, проводили шість співробітників міліції[18]. Були опитані батьки Білозерської на предмет того, де вона перебувала в ніч на 1 січня. Потім Білозерську відвезли на допит у Печерський районний відділ МВС України[18]. Міліція заявила:

Інцидент викликав резонанс в Україні і світі. Дії влади засудили «Комітет визволення політв'язнів» та організація «Репортери без кордонів»[18][19]. Народний депутат Андрій Парубій на наступний день звернувся з запитом до Генпрокурора щодо цього інциденту[20]. 14 січня міністр внутрішніх справ Анатолій Могильов відповідаючи під час години уряду у Верховній Раді на претензію, що інцидент з Білозерською є політичним переслідуванням і придушенням свободи слова, відповів, що навколо Білозерської має місце «роздмухування мильної бульбашки з нічого», що в неї нібито була вилучена інструкція з виготовлення напалму, і при цьому неправильно вимовляв її прізвище[18][21].

Розв'язку цього інциденту Олена Білозерська оповіла так:

Українська Гельсінська спілка з прав людини включила «Справу Олени Білозерської» у свій звіт «Переслідування громадянського суспільства в Україні в 2011 році»[18].

Участь у російсько-українській війні

Шаблон:Дописати розділ

Примітки

Посилання

Шаблон:Вікіцитати

  1. Олена Білозерська-Воронова
  2. https://cvk.gov.ua/pls/vnd2014/wp406pt001f01=910pf7171=158.html

  3. https://www.facebook.com/bilozerska/posts/753499874707716?fref=nf

  4. https://bilozerska.livejournal.com/1056089.html

  5. https://bilozerska.info/?p=1866

  6. https://bilozerska.info/?p=2110

  7. Допис у фейсбуці Олени Білозерської про присвоєння їй звання старшого лейтенанта, 11 липня 2022
  8. http://fraza.ua/interview/08.02.11/109266.html

  9. http://www.telekritika.ua/lyudi/2010-04-27/52612

  10. Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою DW не вказано текст
  11. http://thebobs.com/deutsch/2013/debatte-uber-user-preis-bei-the-bobs/

  12. http://www.telekritika.ua/profesija/2013-05-15/81638

  13. Друге місце в голосуванні у цьому ж конкурсі зайняв проект NO.UA від Дмитра Різниченка, котрий теж потрапив до петиції «антифашистів» як праворадикальний (на тій підставі, що його повна назва — «Народний Оглядач», а так само — «Voelkischer Beobachter» — називалась одна з гітлерівських газет)
  14. https://www.change.org/ru/петиции/редакция-deutsche-welle-editorial-board-deutsche-welle-визнати-перемогу-блогу-олени-білозерської-у-конкурсі-the-bobs-2

  15. http://www.telekritika.ua/profesija/2013-05-13/81565
    Шаблон:Ref-de
    
  16. Київського блогера обшукали через Партію регіонів , Українська правда, 12 січня 2011
  17. http://www.bbc.co.uk/ukrainian/news/2011/01/110113_bilozerska_ob.shtml

  18. 18,0 18,1 18,2 18,3 18,4 Переслідування громадянського суспільства в Україні в 2011 році: Незаконні затримання та арешти , Українська Гельсінська спілка з прав людини, 21 листопада 2011
  19. http://www.pravda.com.ua/news/2011/01/15/5787474/

  20. «Парубій звернувся до генпрокурора з приводу затримання журналіста Олени Білозерської» Інформаційний сервер «Наша Україна»
  21. http://www.from-ua.com/news/7d862a289aa57.html