-
Вакуленчук Григорій Микитович
Григо́рій Мики́тович Вакуленчу́к (Шаблон:Н 1877, Великі Коровинці (нині селище міського типу Чуднівського району Житомирської області) — Шаблон:† 27 червня 1905, борт панцерника «Потьомкін») — український та російський артилерійський унтер-офіцер Чорноморського флоту, організатор та перший керівник повстання на панцернику «Потьомкін».
Життєпис
Народився в селянській родині. В 1898 році почав службу на Чорноморському флоті. В 1900 році закінчив мінно-артилерійську школу та призначений комендором на ескадрений панцерник «Князь Потьомкін-Таврійський».
Коли 27 (14 за ст. ст.) червня 1905 року близько 30 матросів, які відмовилися від обіду (з гнилим і червивим м'ясом), були заарештовані, і старший офицер Шаблон:Iw2 наказав принести брезент, який на флоті зазвичай приносили перед розстрілом, на панцернику почалося повстання.
Повстання почалось з фрази, вимовленої Вакуленчуком українською мовою: «Та доки ж ми будемо рабами?!». На той час українці складали на Чорноморському флоті переважну більшість, але лише серед матросів та нижчого командного складу; вищий командний склад був переважно російським та ворожим до українців. Як зазначив згодом Іван Багряний: «Це було повстання української стихії, повстання кріпаків князя Потьомкіна, нащадків Самійла Кішки і всього українського Запорожжя».
На самому початку повстання на «Потьомкіні» Григорій Вакуленчук першим застосував зброю, убивши артилерійського офіцера лейтенанта Шаблон:Iw2, який намагався роззброїти повстанців, після чого сам був смертельно поранений старшим офіцером панцерника Шаблон:Iw2. Повстання очолив мінний машиніст панцерника Панас Матюшенко.
15 червня (за ст. ст.) 1905 року в Одеський порт з панцерника «Князь Потьомкін» був знесений труп Григорія Вакуленчука, з запискою: «Перед вами лежить тіло вбитого матроса Григорія Вакуленчука, якого убив старший офіцер ескадреного броненосця „Великий князь Потьомкін-Таврійський“ за те, що він сказав, що борщ не годиться. Помстимося кровопивцям! Смерть гнобителям, нехай живе свобода!».
Того ж дня був похований в Одесі.
Пам'ять
Пам'ятники Григорію Вакуленчуку встановлено в селищі Великі Коровинці (Житомирська область), та в Одесі.
Вулиця Вакуленчука у ряду міст України.
Також перейменовано смт Великі Коровинці-2 на Вакуленчук на його честь в 1984 році.
Література
- Пономарев И. И., Герои «Потемкина», М., 1956. Шаблон:Ref-ru
- Краснознаменный черноморский флот М.: Воениздат, 1979 Шаблон:Ref-ru
Посилання
- Повсталий панцерник // Сергій Чалий, для «Флоту України» (лінк не працює, 31.10.2016)
- Вакуленчук і Матюшенко в Севастополі , розділ у: Валько Кравченко. Український Севастопіль // Бібліотека «Українського життя в Севастополі»
- Одеса-2007: за межею божевілля? // Сергій Грабовський, для УП, 27.06.2007, портал Український Центр
- В Одесі відкрили пам'ятник морякам панцерника «Потьомкін» 14 жовтня на Митній площі Одеси було відкрито пам'ятник «Потьомкінцям — нащадки» // Офіційний сайт міста Одеса. Новини 15.10.2007 09:50:25
- Олександр Коваленко: штрихи до історичного портрета // Геннадій Іванущенко. Державний архів Сумської області, 19.08.2010