Галака Іван

Отаман Іван Галака (справжнє ім'я — Іван Олексійович Васильчиков 1890 (?), Олешня — Шаблон:† 3 липня 1921, Пилипча) — повстанський отаман, який контролював значні терени в сучасному Ріпкинському районі Чернігівської області у 1918—1921 роках.

Повстанці здійснювали регулярні атаки на підрозділи червоноармійців та місцевих більшовиків, проте тероризували також місцеве єврейське населення, яке активно підтримувало більшовиків. Бійці Галаки налагодили співпрацю з загонами Білоруської Народної Республіки під проводом генерала Станіслава Булак-Балаховича [Станіслаў Булак-Балаховіч]. Зимою 1921 року, підтримуючи наступ військ УНР, отаман Галака із загоном біля 700 вояків встановив контроль над усіма лісовими теренами Чернігівського й Городнянського повіту, активно діяв і на білоруському Поліссі.

Андрій Лінфорс писав, що повстанці Галаки — це були українські козаки

Після захоплення повстанськими силами містечка Ріпки повстанський штаб поширив таку відозву: «Громадяни! Спасайтесь од насильників-більшовиків, які розстрілюють вас у ЧеКа. Ви не ждіть, доки вас усіх перестріляють, а бийте їх. Ми боремось за вас. Галака». 3 липня 1921 року отаман Галака був підступно, вночі, коли той спав, убитий бійцями карального більшовицького загону у сьогоднішньому Галаківському лісі , разом із ним загинув і побратим-заступник литовського походження Олександр Хоботня з села Тупичів.

В документах ОГПУ зафіксовано, що отаман Галака можливо вижив, симулювавши свою фіктивну смерть, у подальшому переховувався на хуторах і таємно похований у містечку Городня. Звинувачувався у численних вбивствах євреїв.

Пізніша радянська історіографія традиційно називала отамана бандитом і приписувала йому різноманітні звірства, які у спогадах місцевих жителів пов'язуються натомість із червоним терором. Місцеві жителі розглядали Івана Галаку як свого роду «поліського Робін Гуда».Нині чернігівські націоналісти встановили на приблизній могилі Івана Васильчикова хрест та щороку вшановують його пам'ять як борця з комуністичною окупацією