Геноцид українців

Геноцид українців — акт геноциду українського народу, організований та здійснений Російською Федерацією під час російського вторгнення в Україну. Геноцид включає воєнні злочини, ключовими складовими яких є, зокрема, масові тортури, вбивства та депортації українців, сексуальне насильство, насильницькі переміщення українських дітей, у тому числі до системи освіти Російської Федерації, захоплення та цілеспрямоване знищення об'єктів господарської інфраструктури. Системні дії органів влади Російської Федерації розраховані на поступове знищення українського народу як нації та росіянізація України. Геноцид, влаштований Збройними силами Російської Федерації в Україні під час російсько-української війни, став найбільшим у Європі з часів Другої світової війни.

Під час широкомасштабного російського вторгнення в Україну 2022 року, коли стало відомо про жертви масових звірств росіян на Київщині, на сайті російського державного видання РИА Новости було опубліковано статтю «Что Россия должна сделать с Украиной?» з «обґрунтуванням» геноциду українців. У статті містяться заклики до проведення репресій, деукраїнізації, деєвропеїзації й етноциду українського народу. Президент України Зеленський заявив, що ця стаття буде одним з доказів для майбутнього трибуналу ( Див. Визнання геноциду українців (2022) ).

У квітні 2022 року з'явились моторошні знімки з деокупованих населених пунктів Київської області з ознаками геноциду. 14 квітня 2022 року Верховна Рада України прийняла Постанову про Заяву ВРУ «Про вчинення РФ геноциду в Україні», визнавши дії, вчинені РФ під час останньої фази збройної агресії РФ проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, геноцидом українського народу.. Вказується, що акти геноциду в діях Росії проявляються, зокрема, у вчиненні масових звірств в містах Буча, Бородянка, Гостомель, Ірпінь та інших.

27 квітня 2023 року ПАРЄ визнала депортацію та насильницьке переміщення українських дітей на територію Російської Федерації, як такими, що мають ознаки геноциду.

Термін

Ідеологом і автором Конвенції ООН про запобігання злочину геноциду та покарання за нього є американський юрист єврейського походження Рафал Лемкін, який здобував право у Львівському університеті Яна Казимира. Щодо Голодомору 1932—1933 років Лемкін висловлювався так: Шаблон:Цитата «Навмисне створення умов для повного (або часткового) знищення расової, релігійної, національної, етнічної групи як таких» — таким є визначення геноциду, відповідно до Конвенції ООН про запобігання злочину геноциду та покарання за нього 1948 року.

Стаття II Конвенції визначає п'ять дій, які відповідають визначенню «геноцид». Всі вони були скоєні російськими військовими в Україні, зауважують фахівці:

1. вбивство членів групи (національної, етнічної, расової чи релігійної);
2. заподіяння тяжких тілесних або психічних ушкоджень членам групи;
3. навмисне створення для групи умов життя, розрахованих на її фізичне знищення повністю або частково;
4. вжиття заходів, спрямованих на запобігання народженню всередині групи;
5. примусове переведення дітей з групи в іншу групу.

Сучасний термін «геноцид» застосовувався нечасто: до Голокосту, геноцидів циган і вірменів, до Руанди, Камбоджі та геноциду боснійців — того, що міжнародні військові та кримінальні трибунали визнали міжнародними злочинами.

Історія

Обстріляна російськими військами міська лікарня №3 у Маріуполі. Донецька область, 9 березня 2022 року

На початку квітня 2022 року на шпальтах світових видань з'явились моторошні знімки з деокупованих населених пунктів на Київщині. Так, наприклад, після відходу російських військ із Бучі наприкінці березня з'явилися докази численних звірств, вчинених загарбниками під час окупації регіону. 18 понівечених тіл убитих чоловіків, жінок і дітей знайшли в підвалі. Огляд тіл виявив сліди катувань; відрізані вуха та вирвані зуби. Трупи інших убитих мирних жителів залишили на дорозі, імовірно, деякі з них загинули від російської вибухівки як приманки перед тим, як воєнні злочинці відступили.

Міський голова Бучі Анатолій Федорук повідомив про виявлення братської могили, де поховали 280 людей, а по вулицях залишилися лежати десятки трупів, деякі з яких із зав'язаними руками.

Фотодокази побаченого журналістами після звільнення українською армією населених пунктів Буча, Гостомель, Ірпінь, Бородянка, Мотижин супроводжувалися в соціальних мережах гештеґами #BuchaMassacre і #PutinGenocide, а самі злочини російської армії проти України та українців в населених пунктах Київської області отримали назву «Бучанська різанина». Деякі світлини Meta Platforms і Twitter закривали для перегляду — подібне, мовляв, «порушує норми спільноти», є контентом «делікатним».

Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба закликав приїхати до Бучі місію Міжнародного кримінального суду. Як дипломат і юрист із міжнародного права Кулеба розраховує, що зібрані докази надалі використовуватимуться у міжнародних судах задля притягнення до відповідальності винних у звірствах:

4 квітня 2022 року на сайті російського державного інформаційного агентства РИА Новости була опублікована стаття «Что Россия должна сделать с Украиной?» з обґрунтуванням геноциду українців, у якій містяться заклики до проведення репресій, деукраїнізації, деєвропеїзації, та до геноциду й етноциду українського народу. Президент України Володимир Зеленський заявляє, що стаття на сайті державного російського агентства РИА Новости, в якій обґрунтовується геноцид українців, буде одним з доказів для майбутнього трибуналу.

14 квітня 2022 року Верховна Рада України прийняла Постанову про Заяву Верховної Ради України «Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні», визнавши дії, вчинені Російською Федерацією під час останньої фази збройної агресії Російської Федерації проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, геноцидом українського народу. Вказується, що акти геноциду в діях Росії проявляються, зокрема, у вчиненні масових звірств в містах Буча, Бородянка, Гостомель, Ірпінь та інших.

Парламенти Естонії та Латвії ухвалили 21 квітня 2022 року заяву, в якій визнає дії російських збройних сил і військово-політичного керівництва геноцидом проти українського народу та закликає підтримати розслідування цих злочинів.

20 серпня 2022 року постійний представник Російської Федерації при міжнародних організаціях у Відні Михайло Ульянов у відповідь на пост подяки президента України Володимира Зеленського за новий пакет військової допомоги від США опублікував у Твітері допис із закликом не щадити українське населення. Згодом ульянов видалив свій пост. Голова Верховної Ради України Руслан Стефанчук звернувся до федерального президента Австрії Александера ван дер Беллена та федерального канцлера Карла Негаммера з вимогою визнати Михайла Ульянова персоною нон ґрата та депортувати його до РФ через його геноцидальні заклики.

28 серпня 2022 року російський пропагандист Ігор Мангушев публічно закликав до геноциду українців тримаючи у руці череп захисника «Азовсталі». Попри порушення низки законів Російської Федерації, проти нього в Росії не було порушено кримінального провадження.

Ексгумація тіл із масових поховань під Ізюмом. Харківська область, 23 вересня 2022 року

Коли українські війська увійшли до міст Балаклія та Ізюм у вересні 2022 року, вони виявили численні місця, де російські окупаційні війська утримували українців, катували та страчували їх.

17 квітня 2023 року Національна прокуратура Польщі долучилася до розслідування випадків геноциду в Україні.

19 квітня 2023 Голова Комітету Палати представників США із закордонних справ Майкл Маккол у присутності жертв російської агресії (жінки що пережила окупацію Херсонщини та підлітка якого примусово було вивезено до Росії) заявив: «Це більше ніж воєнні злочини. Це більше ніж злочини проти людяності. Те, що ми спостерігаємо в Україні, – це геноцид».

27 квітня 2023 року ПАРЄ визнала депортацію та насильницьке переміщення українських дітей на територію Російської Федерації, як такими, що мають ознаки геноциду. ПАРЄ закликала Міжнародний кримінальний суд розглянути можливість кримінального переслідування за цей злочин. Окремо, ПАРЄ визнала самопроголошеного президента Білорусі Олександра Лукашенка причетним до геноциду українців.

Як зазначав французький юрист Еммануель Доуд, напади на частину населення з метою асиміляції цього населення, у даному випадку українських дітей, достатньо, щоб кваліфікувати те, що відбувається як геноцид.

Судовий процес

У Бучі після російської окупації міста мішки з убитими мирними жителями

Наразі йде процес збирання доказів геноциду українців Російською Федерацією.

На початку березня 2022 року головний прокурор Міжнародного кримінального суду Карім Ахмад Хан у відповідь на звернення 39 країн розпочав розслідування звинувачень у воєнних злочинах, а також злочинах проти людяности чи геноциді в Україні «будь-якою особою» з листопада 2013 року. Попереднє розслідування встановило «достатні підстави вважати, що були вчинені злочини, віднесені до юрисдикції суду» та «визначило потенційні випадки, які можуть бути допустимими».

4 березня 2022 року Рада ООН з прав людини створила незалежну міжнародну комісію з розслідування геноциду українців. Окремо проводилися й інші розслідування, ініціаторами яких були незалежні держави.

Як вважають експерти, судовий процес займе роки, і залучення до суду верхівки російської влади є малоймовірним. Але свідчень, що Володимир Путін та його оточення заперечують сам факт існування українського народу — достатньо, вважають правознавці. Професор і содиректор Центру майбутнього війн Деніел Ротенберґ гадає, що Володимир Путін сам створив наратив, який виправдовує російську агресію, який включає відмову визнати, що є такі люди — українці, які мають право на існування та самовизначення.

Доказами наміру також можуть бути заяви, які оприлюднюють державні ЗМІ. Наприклад, стаття у прокремлівському агентстві новин «РИА Новости», під назвою «Что Россия должна сделать с Украиной?»: Шаблон:Цитата

Міжнародна реакція

Ексгумація тіл із масового поховання у Бучі. Київська область, 8 квітня 2022 року

Про визнання геноцидом злочинів Росії в Україні йдеться у спільній заяві голів комітетів закордонних справ Литви, Латвії, Естонії, Польщі, Румунії та Чехії, заяві Сейму Польщі тощо, повідомив голова комітету Верховної Ради з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва Олександр Мережко.

Президент України Володимир Зеленський виступив 3 квітня, звинувативши російські війська у скоєнні геноциду в місті Буча, і сказав керівникам Кремля, що вони мають приїхати до Бучі, щоб побачити, що зробили їхні військові. Керівник Офісу президента України Андрій Єрмак заявив, що те, що зробила Росія у Бучі, Ірпені, Гостомелі, Бородянці, робить у Маріуполі та на українській території — справжній геноцид українського народу.

Колишній президент США Дональд Трамп приєднався до президента Байдена, який назвав війну Росії в Україні геноцидом.

Павло Клімкін упевнений, що проголошена Російською Федерацією так звана «денацифікація» в Україні насправді означає тотальні зачистки всього українського. Віднині, вважає Клімкін, «розмови із Заходом мають починатися демонстрацією фото з Бучі».

Дипломат і юрист із міжнародного права посол України в ФРН Андрій Мельник звернувся до німецького федерального уряду: «Росія здійснює геноцид посеред Європи. А Німеччина сумлінно фінансує ці масові вбивства».

Науковий директор Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва Олексій Гарань заявив, що геноцид українського народу, який влаштували російські солдати, стане вироком для всієї Російської Федерації. Гарань додав, що в статті кремлівського ЗМІ «РИА Новости» цілеспрямовано закликають до деукраїнізації України та репресій проти українців.

Шведська топмодель і колишній «ангел» Victoria's Secret Ельза Госк відреагувала на жорстокі звірства, які скоїли російські військові в Бучі та Ірпені. Модель опублікувала у своєму Instagram-акаунті сторіз на підтримку України та закликала зупинити геноцид українського народу.

Держави

• Шаблон:Flag — до аналогії української Бучі у 2022 році та боснійського містечка Сребрениця у 1995-му вдався голова комітету закордонних справ парламенту Естонії Марко Міхкельсон: «Бучанська різанина — це українська Сребрениця. Ось що означає „денацифікація“ для Росії».
• Шаблон:Flag — прем'єр-міністр Іспанії Педро Санчес заявив, що російські війська можливо зайшли так далеко, що вчинили геноцид у Бучі.
• Шаблон:Flag — прем'єр-міністр Канади Джастін Трюдо вважає правильним, що все більше політиків використовують слово «геноцид», говорячи про війну Росії проти України, незважаючи на те, що існує формальний процес визначення геноциду.
• Шаблон:Flag — президент Колумбії Іван Дуке назвав геноцидом те, що відбувається в Україні.
• Шаблон:Flag — прем'єр-міністр Косово Альбін Курті закликав до справедливости, написавши в Твіттері: «Братські могили, люди, жорстоко вбиті з відсутніми частинами тіл, спалені будинки та міста, перетворені на руїни, — це все знайомі сцени з режимів геноциду. Винуватці Бучанської різанини мають бути притягнуті до відповідальности, а Росія має бути притягнута до відповідальности».
• Шаблон:Flag — прем'єр-міністр Латвії Кріш'яніс Каріньш вважає, що дії Росії в Україні відповідають поняттю геноциду, «за всіма ознаками, Росія намагається знищити український народ. На мою думку, це геноцид», — сказав Карінш.
• Шаблон:Flag — комітет із закордонних справ парламенту Литви закликав міжнародне співтовариство засудити воєнні злочини, вчинені Росією, і кваліфікувати їх як геноцид.
• Шаблон:Flag — президент Польщі Анджей Дуда заявив, що після кадрів із Бучі під Києвом, складно заперечувати, що військові Російської Федерації здійснюють геноцид в Україні. Прем'єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький закликав негайно провести саміт ЄС щодо злочинів російських військових в Україні: «Злочин геноциду має бути покараний, належним чином описаний, задокументований і осуджений. Ми пропонуємо створити міжнародну комісію для розслідування цього злочину».
• Шаблон:Flag — Російська Федерація заперечує причетність до злочинів проти цивільних у Бучі, називаючи їх «провокацією» України.
• Шаблон:Flag — прем'єр-міністр Сполученого Королівства Борис Джонсон заявив, що докази злочинів проти мирних жителів у Бучі не виглядають «далеко від геноциду». Президент Польщі Анджей Дуда вважає дії Російської Федерації геноцидом.
• Шаблон:Flag — заступниця держсекретаря США з політичних питань Вікторія Нуланд заявила, що зібрані докази, ймовірно, підтвердять слова президента США Джо Байдена про те, що дії Російської Федерації в Україні є геноцидом і США з високою вірогідністю офіційно визнає це як акт геноциду.

Визнання

Країни, які офіційно визнають геноцид українців під час російського вторгнення в Україну актом геноциду

23 березня 2022 року Сейм Польщі ухвалив резолюцію про вчинення Росією воєнних злочинів, злочинів проти людства та порушення прав людини на території України. Відповідно до резолюції Польща засудила акти геноциду та інші порушення міжнародного права, вчинені російськими військами на території України. У постанові зазначено, що ці злочини скоєні «за наказом головнокомандувача президента Володимира Путіна».

14 квітня 2022 року Верховна Рада України ухвалила постанову «Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні», якою дії російських військ та російського керівництва в Україні визнаються геноцидом українського народу. Згідно із заявою Ради щодо постанови, акти геноциду з боку Росії включають:

• масові звірства, вчинені російськими військами на тимчасово окупованих територіях
• систематичні випадки умисного вбивства мирного населення
• масові депортації мирного населення
• переміщення українських дітей-переселенців до системи освіти Російської Федерації
• захоплення та цілеспрямоване знищення об'єктів господарської інфраструктури
• системні дії Російської Федерації, розраховані на поступове знищення українського народу

Створено інтерактивну мапу «Визнання вчинених злочинів російської федерації геноциду в Україні», на якій зазначено країни та інституції, що визнають злочинні дії РФ як геноцид українського народу.

Список країн, які визнають воєнні злочини РФ в Україні геноцидом:

•  Україна
• Шаблон:POL
• Шаблон:EST
• Шаблон:LAT
• Шаблон:LIT
• Шаблон:CAN
• Шаблон:CZE
• Шаблон:IRL

Вшанування пам'яті жертв

Президент Молдови Мая Санду назвала Бучанську різанину «злочинами проти людяности» й оголосила 4 квітня 2022 року в Республіці Молдова Днем національної жалоби в пам'ять усіх українців, загиблих у російсько-українській війні.

Сейм Латвії встановив 9 травня 2022 року Днем пам'яті жертв російської агресії проти України — цивільними мешканцями і захисниками України. У День пам'яті на будівлях має бути розміщений жалобний латвійський державний прапор, а український прапор має бути вивішений поряд із латвійським національним прапором на Святодухівській вежі Ризького замку, резиденції президента, головних будівлях Сейму та Кабінету Міністрів.

Лінгвоцид

Оприлюднена доповідь генерального секретаря ООН Антоніу Гутерреша щодо порушення прав людини в Криму підтвердила катастрофічне становище української мови на півострові. Кількість тих, хто має можливість навчатися українською мовою або вивчати українську як звичайний предмет, факультативний курс або в рамках позакласних занять, продовжує знижуватися. Більше того, у доповіді констатується розбіжність між офіційним мовним статусом школи або класу з викладанням українською чи кримськотатарською мовами і фактичним їх використанням в навчальній програмі. Наявність можливості навчання кримськотатарською та українською мовами і вивчення цих мов як предметів не задовольняють наявного попиту.

На території Донецької та Луганської областей, яка була окупована російськими військами в 2022 році, вороги продовжують політику деукраїнізації закладів освіти, тобто без викладання української мови, української літератури та історії України. Російські війська на тимчасово окупованих територіях вилучали та знищували українську літературу та підручники історії України.

За словами мера Мелітополя Запорізької області Івана Федора, російські окупанти змушують вчителів міста здійснювати навчальний процес у школах російською мовою. Депутатка Запорізької обласної ради Олена Бодасюк заявила, що російські сили чинять тиск на освітян і в тимчасово окупованому Бердянську, але, за даними депутатки, безрезультатно.

«Ведуться наполегливі розмови про відновлення навчального процесу незрозуміло за якою програмою, але російською мовою. Зрозуміло, що ніхто не дає згоди, але тиск йде хвилею по керівництву шкіл. Проблема в тому, що діти сидять ізольовано по домах, під наглядом батьків. І діти у закритому просторі вже протягом місяця, і це, скажімо так, — проблема», — зазначила Бодасюк.

На території окупованого Криму самопроголошена «влада» навесні 2022 року створила так звані табори перекваліфікації для вчителів з Херсонської, Харківської та Запорізької областей з метою переведення їх на «російські стандарти навчання». Так звані «російські стандарти освіти» застосовувалися і щодо викрадених з окупованих територій українських дітей. Їх примушували вивчати російську мову, оскільки, на думку окупантів, діти з України недостатньо володіють нею.

Див. також

• Що Росія має зробити з Україною?
• Радянська окупація України
• Геноцид черкесів
• Визнання геноциду українців (2022)
• Сучко Євген Юрійович
• Російська колективна провина

Джерела

Книги

• Василенко В. Голодомор 1932—1933 років в Україні як злочин геноциду: правова оцінка. — К. : Вид-во імені Олени Теліги, 2009. — 48 с. — К-2 [9(С2)25/В19.
• Голодомор 1932—1933 років: Геноцид українського народу: Виставка / Автори виставки: Д. Гетьман, І. Юхновський; Український ін-т національної пам'яті. — К. : Вид-во ім. О. Теліги, 2008. — 48 с. — К-2 [9(С2)25/Г61].
• Захаров Є. Чи можна кваліфікувати голодомор 1932—1933 років в Україні та на Кубані як геноцид?  — Х. : Права людини, 2008. — 48 с. — К-2 [9(С2)25/З-38].
• Кульчицький С. Голод 1932—1933 рр. в Україні як геноцид: мовою документів, очима свідків. — К. : Наш час, 2008. — 239 с. — К-2 [9(С2)25/К90].Шаблон:ТЕС
• Листи з Харкова. Голод в Україні та на Північному Кавказі в повідомленнях італійських дипломатів. 1932—1933 роки / [упоряд. та вступ. ст. Андреа Ґраціозі ; передмов. Ніколи Франко Баллоні ; наук. ред. укр. вид. Ю. Шаповал ; пер. з іт. Мар'яни Прокопович] ; Італ. ін-т культури в Україні. — Х. : Фоліо, 2007. — 255 с. — Дод. тит. арк. італ. — Текст укр. — Пер. вид. : Lettere da Kharkov. La carestia in Ucraina e nel Caucaso del Nord nei rapporti dei diplomatici italiani, 1932—1933. — Torino, 1991. — 2000 прим. — ISBN 978-966-03-4063-3
• Марочко B. Голодомор 1932—1933 років в Україні: Хроніка / В. Марочко, О. Мовчан. — К. : Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2008. — 294 с. ISBN 978-966-518-477-5.
• Мейс Джеймс: «Ваші мертві вибрали мене…» / За заг. ред. Л. Івшиної. — К. : ЗАТ «Українська прес-група», 2008. — 672 с. — К-2 [9(С2)25/Д40].
• Шаблон:Cite book
• Пам'ять народу: геноцид в Україні голодом 1932—1933 років. Свідчення. Книга перша. — ВД «КАЛИТА». Упорядники: О. Веселова, О. Нікілєв.
• Сергійчук В. «Як нас морили голодом». На основі невідомих досі матеріалів з колишніх таємних архівів простежено геноцид українського народу в XX ст. Уперше в одному дослідженні мовою документів розповідається про три штучні голодомори, що були організовані в Україні, — 1921—1923, 1932—1933 та 1946—1947 років.
• Шаблон:Книга
• Страта голодом: Пер. з англ./ Семен Старів; За ред. Р. Доценка. — К. : Українознавство, 1997. − 250 с.: іл. — ISBN 5-7770-0895-Х.
• Трагедія голодомору в Україні 1932—1933 рр. у пам'яті народній: Матеріали науково-практичної конференції (м. Харків, 22 листопада 2007 р.) / Відп. за вип. П. Є. Минко. — Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ, 2008. — 188 с. — К-2 [9(С2)24/Т65].
• Тридцять три запитання і відповіді про Голодомор-геноцид / Н. В. Лапчинська ; [Н. В. Лапчинська]. — Дрогобич: Коло, 2018. — 88 с. — ISBN 617-642-391-1.
• Улянич Володимир. Терор голодом і повстанська боротьба проти геноциду українців у 1921—1933 роках. — К. : МАУП, 2004. — 84 с.
• Хмельковський Л. 136 призвідців Голодомору. — Львів : «Свічадо», 2009. — 136 с. — К-2 [9(С2)25/Х65].
• Цвілюк С. А. Трагедія нескореної нації: Монографія. — 2-ге вид., доп. — О. : «Астропринт», 2008. — 264 с. — К-2 [9(С2)25/Ц28].
• Штучні голоди в Україні XX століття: матер. Міжнар. конф.; Київ, 16 травня 2018 р. — Київ; Дрогобич: Коло, 2018. — 368 с.
• Гроссман В. Все течет . — Повість (перша згадка в художній літературі). Шаблон:Ref-ru
• Таугер М. Голод, голодомор, геноцид: Голод, сельское хозяйство и советская сельскохозяйственная политика. — Пер. с англ. — К.: Еженедельник «2000»: Изд-во «Довіра», 2008. — 427 с. — К-2 [9(С2)25/Т23].
• Енн Еплбаум «Червоний Голод: Війна Сталіна з Україною» (Шаблон:Lang-en

Інтернет-ресурси

Геноцид українського народу. Спеціальний розділ офіційного вебпорталу Державного комітету архівів України .Шаблон:Ref-ru

• Infoukes.com: The Artificial Famine/Genocide in Ukraine 1932-33 .

Статті та окремі дослідження

• «Чи був Голодомор 1933 р. геноцидом?» 20.09.2006 (ч. 1) , (ч. 2) , ]
• Веселова О. «Пам'ятні знаки і пам'ятники жертвам голоду-геноциду 1932—1933 років в Україні» // «Проблеми історії України: факти, судження, пошуки». Міжвідомчий збірник наукових праць. — Вип. 13.
• Депортація українців: жорстокість, військовий конвой, втрата рідної домівки // Український інститут національної пам'яті
• Веселова О. «Пам'ять про жертви голоду-геноциду 1932—1933 років в Україні: смертність й ушанування загиблих» // «Проблеми історії України: факти, судження, пошуки». Міжвідомчий збірник наукових праць. — Вип. 10.
• Бажан О. Г. Депортації в ретроспективі української історії // Шаблон:ЕІУ
• Граціозі А. «Концепція постгеноцидного суспільства Джеймса Мейса встановлює порядок денний на майбутнє» (Діалог з Ігорем Сюндюковим)
• Голодомор 1932—1933 рр. як етнічний та культурно-духовний геноцид українського народу: історіографія питання / Л. О. Слободян // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. — 2013. — № 3. — С. 100—109.
• Голодомор-геноцид 1932—1933 років в Україні: політичний дискурс / В. І. Марочко // Історична пам'ять. — 2014. — № 30—31. — С. 53—62.
• Сергійчук В. Наповнення перших класів українських шкіл у 1933—1940 роках як свідчення катастрофічних втрат дітей під час Голодомору-геноциду // Народна творчість та етнологія, № 2 (голов ред Г Скрипник); НАН України, ІМФЕ ім. М Рильського. — К., 2020. — С. 68—86.
• Мусієнко І. Депортації населення з території Північної Буковини та Хотинщини в 1941—1951 рр. // Український альманах 2010. — Warszawa Варшава: Об'єднання українців в Польщі, 2010. — С. 187—201.
• Мусієнко І. Політичні репресії на Північній Буковині та Хотинщині у 1940—1941 рр. // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — Київ, 2000. — № 2–4. — С. 472—485.
• Юридичні дослідження:
  • Висновок Національної комісії із зміцнення демократії та утвердження верховенства права щодо правового визначення Голодомору 1932—1933 років в Україні як геноциду українського народу по відношенню до визначення, сформульованого у Конвенції ООН про запобігання злочину геноциду та покарання за нього 1948 року // Архіви України. — 2008. — № 3—4(261). — С. 63—74.
  • Голодомор 1932—1933 років в Україні як геноцид української нації: суб'єктивна сторона злочину / М. Антонович // Мандрівець. — 2013. — № 6. — С. 4—8.
  • Голодомор 1932—1933 років в Україні як геноцид української нації: суб'єктивна сторона злочину / М. Антонович // Мандрівець. — 2013. — № 6. — С. 4—8.
• Полеміка:
  • Євген Зарудний «Деконструкція геноциду?»

Англійською мовою

• Ukrainian Genocide Famine Foundation USA
• Stanislav KULCHYTSKY Why did Stalin exterminate the Ukrainians?
• Breaches of the Genocide Convention in Ukraine and the Duty to Prevent // The New Lines Institute for Strategy and Policy; Raoul Wallenberg Centre for Human Rights. — May 2022
• The Russian Federation's Escalating Commission of Genocide in Ukraine: A Legal Analysis // The New Lines Institute for Strategy and Policy; Raoul Wallenberg Centre for Human Rights. — July 2023

Конвенції

• Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього

Посилання

• «Знищують за те, що українці». Правники та дипломати наголошують на геноциді в Бучі
• "Щоб я не чув, що ви з України. Ви народилися у РФ" — як Росія "перевиховує" викрадених українських дітей