Глуховський Дмитро Олексійович

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку


Дмитро Олексійович Глуховський (народ. 12 червня 1979, Москва) — російський письменник і журналіст, автор романів-антиутопій «Метро 2033», «Метро 2034», «Метро 2035», «Майбутнє», «Сутінки», «Розповіді про Батьківщину». Творець книжкової серії «Всесвіт Метро 2033». Військовий кореспондент, радіоведучий. Здійснив перший у світі прямий телерепортаж із Північного полюса у липні 2007 року.[1]

Життєпис

Народився і виріс у Москві (батько — поет Олексій Глуховський), де закінчив школу №1231 на Арбаті, з поглибленим вивченням французької мови. Вищу освіту (за спеціальностями журналістика і міжнародні відносини) отримав у Єрусалимському університеті.

Журналістська діяльність

2002—2005 — працював на телеканалі EuroNews у французькому Ліоні, після чого повернувся до Російської федерації і продовжив кар'єру телекорреспондента на новоствореному Russia Today. За три роки об'їздив багато країн, входив до «кремлівського пулу», побував на космодромі Байконур, в зоні відчуження Чорнобильської АЕС, на Північному полюсі, звідки в липні 2007 року здійснив перший у світі прямий телерепортаж. Співпрацював з європейськими ЗМІ — німецькою радіостанцією Deutsche Welle і британським телеканалом Sky News. З 2007 по 2009 рік працював ведучим Радіо «Маяк». Зараз є колумністом видань «Сноб» та GQ.

У червні 2022 року оголошений МВС Російської федерації в розшук, заочно арештований. Письменнику інкримінують скоєння злочину, передбаченого статтею 280.3 карного кодексу («Публічні дії, спрямовані на дискредитацію використання Збройних сил Російської Федерації»). Глуховський має активну антивоєнну позицію, зокрема у своїх заявах у соцмережах: «Як обтяжливі обставини — звинувачення Президента РФ у розв'язуванні війни з Україною. Я готовий повторити все сказане: «Зупиніть війну! Визнайте, що це війна проти цілого народу, і припиніть її!»[2] 6 жовтня 2022 року міністерство юстиції Росії додало його до реєстру ЗМІ-іноагентів[3].

Літературна діяльність

Свій перший роман «Метро 2033», який приніс йому популярність, Глуховський задумав у старших класах школи і почав писати вже на перших курсах університету. Перша версія була готова в 2002 році. Отримавши відмову від усіх видавців, яким був відправлений рукопис, Дмитро опублікував її в Інтернеті — безкоштовно і цілком — на спеціально створеному сайті. У 2002 році це було новаторством. У 2005 році книга була випущена видавництвом «Ексмо», потім у 2007 році видавництвом «Популярна література»; надалі - у видавництві «АСТ». Роман став одним з російських бестселерів 2000-х років, його наклад перевищує мільйон примірників. Книга перекладена 37 іноземними мовами, стала основою для двох культових відеоігор, а права на її екранізацію були викуплені голлівудською кіностудією MGM.

Наступні книги Глуховського — «Сутінки» (2007), «Метро 2034»[4] (2009), «Розповіді про Батьківщину» (2010) та «Майбутнє» (2013) також стали національними бестселерами і перекладалися на європейські та азійські мови. Дмитро продовжує експериментувати з форматами: роман «Майбутнє», наприклад, був безкоштовно опубліковано в соцмережі «ВКонтакті», а його розділи супроводжувалися треками спеціально створеної звукової доріжки і ілюстраціями. На у 2014 році Глуховський написав роман «Метро 2035»[5][6][7] і працює над лібрето американської опери «Троє астронавтів» за мотивами однойменного твору Умберто Еко.

Бібліографія

Романи

Збірки

  • Ніч (збірка оповідань) (1998)
    • Ніч
    • Коли ти один
    • Лети
    • Вісім хвилин
  • Розповіді про тварин (збірка оповідань) (1998)
    • Історія однієї собаки
    • Випадок у зоопарку
  • Розповіді про батьківщину (2010)
    • Том 1 (2008—2010):
      • Чо почому
      • From Hell
      • Протез
      • Перед штилем
      • Добру справу
      • Кожному своє
      • Головне новини
      • Іноді вони повертаються
      • Utopia
      • Одна на всіх
      • Явище
      • На дні
      • Deus Ex Machina
      • До і після
    • Том 2 (2011—2012):
      • Заклик
      • Куди подітися
      • Годування тайських сомиків
      • Телефонне право
      • Оппенгеймер
      • Рік за три
      • Одкровення

Оповідання

  • Infinita Tristessa (2005)
  • Кінець дороги (2006)
  • Похолодання (2008)
  • Відлига (2008)
  • Еволюція (2008)
  • Повернення до Кордови (2010)
  • Причастя (2010)
  • Євангеліє від Артема (2011)
  • Ліфт (2011)
  • Придушення і витіснення (2012)
  • Поки стоїть (2012)

Різне

  • Щоденник науковця. Передісторія до мультфільму 9 (2009)

Нагороди та премії

  • Eurocon (ESFS Awards) / Encouragement Awards / Найкращий дебют (2007)

Переклади українською

  • Дмитро Ґлуховський. Метро 2033 : роман. Переклад з рос.: Борис Щавурський. Тернопіль: НК Богдан. 2020. 616 стор. ISBN 978-966-10-6112-4[8][9]
  • Дмитро Ґлуховський. Метро 2034 : роман. Переклад з рос.: Борис Щавурський. Тернопіль: НК Богдан. 2020. 616 стор. ISBN 978-966-10-6112-4[10]
  • Дмитро Ґлуховський. Метро 2035 : роман. Переклад з рос.: Борис Щавурський. Тернопіль: НК Богдан. 2021. TBA стор. ISBN TBA (очікується з друку)

Примітки

Посилання


Шаблон:Бібліоінформація

  1. ↑ http://bookmix.ru/authors/index.phtml?id=245

  2. ↑ Locus. Glukhovsky On Russia's Wanted List. June 7, 2022 [1] Шаблон:Ref-en
  3. ↑ Писатель Глуховский и рэпер Оксимирон внесены в реестры иноагентов. 7 октября 2022 [2] Шаблон:Ref-ru
  4. ↑ Метро 2034 // Полярные Сумерки. Журнал Дмитрия Глуховского
  5. ↑ http://www.forbes.ru/forbeslife-photogallery/dosug/250284-15-samykh-ozhidaemykh-knig-2014-goda/photo/15

  6. ↑ 6,0 6,1 http://www.youtube.com/embed/tgAGHIEClIQ

  7. ↑ http://vk.com/videos-12698764?z=video-12698764_169476059%2Fclub12698764

  8. ↑ https://uageek.space/nk-bohdan-metro-2033/

  9. ↑ Дмитро Ґлуховський - Метро 2033 (українською). bohdan-books.com. 2020
  10. ↑ Дмитро Ґлуховський - Метро 2034 (українською). bohdan-books.com. 2020
Отримано з http://xn--80aophh.xn--j1amh/index.php?title=Глуховський_Дмитро_Олексійович&oldid=31132