-
Голяченко Олександр Михайлович
Голяченко Олександр Михайлович | |
---|---|
СолдатШаблон:Категорія тільки в статтях | |
Шаблон:Wikidata/p373 |
Шаблон:External media Шаблон:Однофамільці Олекса́ндр Миха́йлович Голяченко (Шаблон:Н 3 травня 1992, Славів, Черняхівський район, Житомирська область, Україна — 16 червня 2014, Харків, Україна) — український військовослужбовець, десантник, солдат Збройних сил України. Загинув під час російсько-української війни.
Життєпис
Олександр Голяченко народився у селі Славів на Житомирщині. Батько — водій, мама — доярка, серед трьох дітей Сашко був наймолодшим. Захоплювався спортом, грав у футбол, закінчив Селянщинський спортивний ліцей, відслужив строкову службу у 95-й аеромобільній бригаді, здобув фах водія. Олександр хотів стати моряком, навчався в Одеській морській школі. По тому їздив на заробітки, щоб мати змогу продовжити навчання у вищому навчальному закладі.
З початком російської збройної агресії проти України 11 березня 2014 року був мобілізований як спеціаліст на посаду водія БТР-80.
Солдат, водій 4-ї аеромобільно-десантної роти 2-го аеромобільно-десантного батальйону 95-ї окремої аеромобільної бригади (м. Житомир).
Підрозділ Олександра виконував завдання з супроводу конвоїв і прикриття та охорони рот забезпечення: підвезення боєприпасів, води, продовольства та техніки на блок-пости в зоні АТО. Супроводжуючи колони, кілька разів потрапляли в засідки.
13 червня 2014 року військова колона мала евакуювати підбитий гелікоптер. Їхали повільно, бо везли техніку — старий підйомний кран і тягач. Близько 15:00 колона потрапила під обстріл поблизу села Хрестище, за півтора кілометра від Слов'янська. БТР № 622, який йшов першим, терористи із засідки підбили з протитанкового гранатомета. Постріл влучив у передній відсік, де сиділи водій солдат Олександр Голяченко і командир машини молодший лейтенант Сергій Бабський. Кумулятивний струмінь пробив броню і вийшов через триплекс, усередині кабіни виникла пожежа. Олександр скерував БТР убік, що дало можливість іншій частині колони успішно проскочити засідку. Коли БТР в'їхав у лісосмугу і зупинився, вся кабіна вже була охоплена полум'ям, на бійцях горів одяг. Навідник Сергій Хартник[1] дістав осколкове поранення у живіт, але витягнув з машини водія і командира, усі троє сильно обгоріли. Водій БТРа солдат Олександр Голяченко дістав 80 % опіків тіла, Бабський — 35 % опіків тіла та осколкове поранення ока, довгий час лікувався, Хартнику зробили успішну операцію, легке поранення дістав старший солдат Олександр Ніколайчук. Інші десантники не постраждали[2][3].
Олександра Голяченка разом з товаришами доправили в Ізюм, а звідти — у Харків. На третій день о 7:40 він помер від опіків і поранень у 4-ій клінічній лікарні Харкова. Ціною власного життя солдат Голяченко вивів з-під обстрілу екіпаж БТРа і врятував життя побратимів.
Похований на сільському кладовищі в рідному Славові. Залишились батьки і дві старші сестри.
Нагороди
19 липня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[4].
23 червня 2015 року нагороджений відзнакою «Народний Герой України» (посмертно)[5].
Вшанування пам'яті
Селянщинський спортивний ліцей носить ім'я Олександра Голяченка. 16 червня 2015 року біля ліцею відбувся мітинг, у якому взяли участь командир Олександра Голяченка Сергій Бабський, керівництво Черняхівського району, голова обласного ФСТ «Колос». На будівлі ліцею відкрили меморіальну дошку на честь Героя.
6 жовтня 2017 на місці бою між Хрестищем і Слов'янськом встановлено пам'ятний знак[6].
28 жовтня 2017 у Селянщині стартував Кубок з футзалу пам'яті Олександра Голяченка[7].
Примітки
Джерела
- Голяченко Олександр Михайлович // Книга пам'яті полеглих за Україну.
- Прощання з військовослужбовцем 95-ї окремої аеромобільної бригади Олександром Михайловичем Голяченком // Житомирська РД НСТУ, 19 червня 2014.
- Селянщинському спортивному ліцею присвоєно ім'я воїна-героя Олександра Голяченка // «Моя Житомирщина», 16 червня 2015.
- ↑
http://www.zhitomir.info/news_135542.html
- ↑
http://www.ukrheroes.com/istoriyi-geroyiv/babskiji-sergiji-oleksandrovich/
- ↑
https://gazeta.ua/articles/ukraine-newspaper/_na-meni-gorilo-vse-i-rechi-i-shkira-i-myazi/698372
- ↑
http://www.president.gov.ua/documents/5992014-17471
- ↑
http://zaxid.net/news/showNews.do?u_lvovi_13_viyskovih_ta_7_volonteriv_otrimali_orden_narodniy_geroy_ukrayini&objectId=1355953
- ↑
https://www.6262.com.ua/news/1819224
- ↑
http://zhitomir.today/news/society/u_chernyahivskomu_rayoni_rozigrali_futzalniy_kubok_na_chest_zagiblogo_biytsya-id22612.html