-

Сьогодні 22 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Григоришин Михайло Васильович

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Михайло Васильович Григоришин
UA-OR1-REC-GSB-H(2015).png СолдатШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Шаблон:Otherpersons Михайло Васильович Григоришин (28 квітня 1990, с. Панівці Борщівського району Тернопільської області — 31 січня 2015, с. Чорнухине, Попаснянський район, Луганська область, Україна) — український військовик, солдат 15-го окремого гірсько-піхотного батальйону (Ужгород) 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади, учасник російсько-української війни.

Життєпис

Закінчив Панівецьку загальноосвітню школу I—II ступенів. Навчався на юриста у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича, який закінчив з відзнакою.

У 2012 році пішов служити в десантні війська, планував працювати в міліції. З початком війни на Сході служив у 51-ій, у жовтні його перевели в 128-у бригаду. 25 листопада бригаду перекинули під Чорнухине (Попаснянський район, Луганська область).

Обставини загибелі

31 січня 2015 співслужбовці бачили, як під час обстрілу поблизу Чорнухиного, Михайло впав, але до нього не можна було дістатися через бойові дії. Тоді ж загинули лейтенант Олег Довгий та старший солдат Сергій Матусевич. Рідні довгий час сподівалися, що він живий, але 13 квітня їм повідомили, що результати ДНК-експертизи підтвердили смерть Михайла. Тіло перебувало в Дніпропетровському морзі.

Поховання

У побратимів Михайла Григоришина були проблеми з транспортуванням тіла додому. І лише у середині березня 2015 року його тіло доправили з Луганська у дніпропетровський морг. 17 квітня кортеж із домовиною загиблого зустріли тернополяни на Збаразькому КПП.[1]

Поховали героя 20 квітня у рідних Панівцях. Залишилися батьки Василь Михайлович і Ганна Василівна, 15-річна сестра Аліна.

Вшанування

17, 18, 19 та 20 квітня на Борщівщині оголошені Днями жалоби за Михайлом Григоришиним.[2]

Наприкінці листопада 2015 року в Панівцях відкрили меморіальну дошку на честь Михайла Григоришина.

На початку травня 2016 меморіальну дошку відкрили на фасаді Панівецької школи, де він навчався.[3]

Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 31 січня[4][5].

Відзнаки

Див. також

Примітки

Шаблон:Примітки

Джерела

  • Добрянська, Н. Ти, дорого дальня, приведи до мами… / Надія Добрянська // Вільне життя плюс. — 2014. — № 74 (12 вер.). — С. 1 — (Наші захисники).
  • Кошіль, І. «Синку, зателефонуй, щоб я хоч почула твій голос…» Михайло Григоришин загинув, прикривши собою побратимів / Ірина Кошіль // Нова Тернопільська газета. — 2015. — № 14 (22-28 квіт.). — С. 7.

Посилання

Шаблон:Tern-bio-stub Шаблон:Учасники РУВ