Гринчишин Максим Ігорович

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гринчишин Максим Ігорович
UA-OF1b-LT-GSB-H(2015).png ЛейтенантШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Шаблон:Однофамільці Макси́м І́горович Гринчи́шин ( , Луцьк, Волинська область, Українська РСР — Шаблон:ДС, Авдіївка, Донецька область, Україна) — лейтенант (посмертно) Збройних сил України, учасник російсько-української війни на сході України, командир зенітно-ракетного взводу (1-й батальйон, 72 ОМБр), позивний «Прометей».

Біографія

1996 року закінчив луцьку середню школу № 9. З 1996 по 1997 рік навчався у Луцькому вищому професійному училищі будівництва і архітектури в групі № 32 за професією муляр–штукатур, у 1997—1998 продовжив навчання в училищі за освітньо-кваліфікаційним рівнем «молодший спеціаліст» в групі ВПУ-12.

Захоплювався гірським туризмом, був серед засновників туристичного клубу «Ми»[1]. На початку 2000-х кілька років прожив за кордоном, працював у Мілані в сфері ІТ. Вільно володів італійською мовою, завдяки чому у 2004 році допоміг чоловіку своєї зведеної сестри футболісту ФК «Шахтар» Анатолію Тимощуку у комунікації з керівництвом ФК «Мілан»[2].

2009 року закінчив Луцький національний технічний університет, факультет будівництва та дизайну, за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво». Працював бригадиром на Луцькому спецкомбінаті[3].

У зв'язку з російською збройною агресією проти України 14 серпня 2014 року призваний за частковою мобілізацією Луцьким об'єднаним міським військовим комісаріатом. Пройшов двотижневі навчання у 184-му навчальному центрі в с. Старичі Яворівського району, після чого був направлений до 72-ї окремої механізованої бригади, в/ч А2167, м. Біла Церква, Київська область. З 30 серпня виконував завдання на території проведення антитерористичної операції на Сході України. В подальшому підписав контракт. Маючи звання молодшого лейтенанта, проходив службу на посаді командира зенітно-ракетного взводу 1-го механізованого батальйону. Воював в районі Волновахи, Старогнатівки, обороняв Авдіївку.

Загинув 19 лютого 2017 року від кулі снайпера під час виконання бойового завдання в районі міста Авдіївка.

Про Максима:

«Він був скурпульозною людиною. В нього не було такого, „совдепного“, байдужого відношення до будь-якої справи. Він хотів, щоб все було чітко і зроблено так, як має бути», — боєць 72-ї бригади Сергій Ліщук.

«Це була унікальна людина. Все, що він робив, він робив до кінця. Це був для мене хороший приклад самопожертви», — військовий капелан Мар'ян Михайлишин[4].

Похований 22 лютого на міському кладовищі Луцька в селі Гаразджа, на Алеї почесних поховань[5][6].

Посмертно присвоєне військове звання лейтенанта.

Залишились мати Лариса Володимирівна Гринчишин, брат Дмитро Літушко, зведена сестра Надія Навроцька[7].

Нагороди

Указом Президента України № 58/2017 від 10 березня 2017 року, «за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку», нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня (посмертно)[8][9].

Вшанування пам'яті

22 вересня 2017 року у Луцьку, на будівлі Луцького навчально-виховного комплексу № 9, встановлено та освячено пам'ятну дошку загиблому випускнику Максиму Гринчишину[10][11][12].

6 грудня 2017 року у приміщенні Луцького НТУ відкрили пам'ятні дошки загиблим випускникам університету Максиму Гринчишину, Олександру Войчуку та «айдарівцю» Олегу Твердохлібу[13].

Примітки

Джерела

Шаблон:Учасники РУВ

  1. ↑ Лучанин, який загинув в АТО, був і в горах справжнім Героєм // «Волинь», 21 лютого 2017
  2. ↑ «Максим Гринчишин допомагав Толіку влаштуватися у європейський клуб», — агент Тимощука // «Волинь24», 22 лютого 2017
  3. ↑ «Це була людина, глибину якої навряд хтось осягне»: у Луцьку відкрили меморіальну дошку загиблому воїну // «Волинь24», 22 вересня 2014
  4. ↑ Луцьк зустрів тіло загиблого Максима Гринчишина // «Громадське. Волинь», 21 лютого 2017
  5. ↑ Луцьк умився кривавими слізьми: містяни попрощалися із загиблим Максимом Гринчишиним // «Район. Луцьк», 22 лютого 2017
  6. ↑ Як Луцьк прощався з Максимом Гринчишиним. ФОТО // «ВолиньPost», 22 лютого 2017
  7. ↑ В АТО загинув боєць з родини футболіста Тимощука // Gazeta.ua, 20 лютого 2017
  8. ↑ Шаблон:УПУ
  9. ↑ Матері загиблого бійця вручили орден // «Район. Луцьк», 13 травня 2017
  10. ↑ На приміщенні навчально-виховного комплексу № 9 відкрили меморіальну дошку Герою Максиму Гринчишину Луцька міська рада, 22 вересня 2017
  11. ↑ Відкриття меморіальної дошки // Сайт НВК № 9 м. Луцьк, 25 вересня 2015
  12. ↑ Відкрили меморіальну дошку атовцю Максиму Гринчишину // «Район. Луцьк», 22 вересня 2017
  13. ↑ Відкриття меморіальних дощок загиблим воїнам, які навчались у Луцькому НТУ // Сайт Луцького НТУ, 7 грудня 2017
Отримано з http://xn--80aophh.xn--j1amh/index.php?title=Гринчишин_Максим_Ігорович&oldid=11800