-
Данієль Ольбрихський
Шаблон:Кінематографіст2 Да́нієль Мáрцель Ольбри́хський (; 27 лютого 1945, Лович, Польща) — польський актор театру і кіно, письменник.
.jpg)
Біографія
Данієль Ольбрихський народився у польському місті Лович, що у Лодзинському воєводстві. Його батько Францішек Ольбрихський (1905—1981) був журналістом, мати Клементина Солонович-Ольбрихська (1909—1995) — викладачка польської і французької мов у ліцеї, письменниця. Данієль виріс у рідному містечку матері Дорогочин. Коли йому виповнилося 11 років, мати переїхала з ним і його старшим братом Кшиштофом до Варшави. У передостанньому класі ліцею імені Стефана Баторія Данієль почав виступати в телевізійній «Поетичній студії», де здобув перший досвід акторської гри. Закінчивши ліцей 1963 року, Данієль вступив у Державну Вищу театральну школу у Варшаві (зараз — Театральна академія імені Александра Зельверовича)[1] і вже на першому курсі, 1964 року, дебютував у фільмі Януша Насфетера «Поранений у лісі».
Кар'єра
Слава прийшла до Данієля Ольбрихського 1965 року після ролі Рафала Ольбромського, яку він виконав у фільмі Анджея Вайди «Попіл». Починаючи з цього фільму Ольбрихський знімався майже в усіх стрічках Вайди, ставши його улюбленим актором. У стрічці «Усе на продаж» (1968) Данієль зіграв знаменитого польського актора Збігнєва Цибульського, котрий трагічно загинув двома роками раніше; у «Пейзажі після битви» (1969) Ольбрихський зіграв молодого поета, який після концтабору не може повернутися до нормального життя.
Данієль Ольбрихський також зіграв у Кшиштофа Зануссі у фільмі «Структура кристалу» (1968), у костюмній драмі «Графиня Коссель» (1968) Іржі Антчака. Величку популярність Данієлю Ольбрихському принесли ролі у фільмах Єжи Гоффмана, який екранізував польську літературну класику — трилогію Генрика Сенкевича. Актор зіграв у всіх фільмах трилогії: «Пан Володийовський» (1969), «Потоп» 1974) та «Вогнем і мечем» (1999).
Упродовж усієї своєї кар'єри Данієль Ольбрихський активно знімався за межами Польщі. На початку 1970-х він працював з угорським режисером Міклошем Янчо (фільми «Агнець божий» та «Пацифістка»). У 1980-х знімався у кінематографістів Західної Європи: «Бляшаний барабан» Фолькера Шльондорфа за його участю здобув 1979 року Оскара та Золоту пальмову гілку Каннського кінофестивалю. Міжнародної популярності акторові додали ролі у фільмах Клода Лелуша «Болеро» («Одні та інші») та Рішара Дембо «Діагональ слона», де його партнером був Мішель Пікколі. 1988 року Ольбрихський знявся у Голлівуді у «Нестерпній легкості буття» Філіпа Кауфмана за романом Мілана Кундери та зіграв роль радянського агента в одному з хітових проектів 2010 року — шпигунському трилері «Солт».
Наприкінці 1900-х — першій половині 2000-х Данієль Ольбрихський активно співпрацював з російськими режисерами: 1999 року знявся в ролі Копновського у фільмі Микити Михалкова «Сибірський цирульник»; 2003 року зіграв у спільній драмі Марека Новицького та Олександра Свєтлова «Брейк-пойнт»; 2005 року він з'явився у блокбастері «Турецький гамбіт». Знявся також у російському серіалі «Загибель імперії» (2005) та у спільній стрічці Кшиштофа Зануссі і Микити Михалкова «Персона нон грата» (2005).
Окрім кіно Данієль Ольбрихський чимало працював у театрі. Серед його найпомітніших театральних робіт ролі у «Гамлеті» Адама Ханушкевича, «Макбеті» Кшиштофа Назара, «Отелло» Анджея Хшановського та «Королі Лірі» Андрія Кончаловського.
Особисте життя
Данієль Ольбрихський з молодих років займається боксом[2]. Тричі був одружений. 1971 року, від першого шлюбу з акторкою Монікою Дзенісевич, у нього народився син Рафал, який має двох дітей, — Антося і Кубу. Другою дружиною Данієля була Зузанні Лапицька, донька відомого польського актора Анджея Лапицького. Вони мають доньку Вероніку (нар. 1982). З 23 жовтня 2003 року був одружений з театрознавцем Кристіною Демською[3], яка також була його менеджером.
1988 року німецька акторка Барбара Зукова народила Данієлеві Ольбрихському сина Віктора, який мешкає у Нью-Йорку[4].
Данієль Ольбрихський був почесним членом комітету підтримки Броніслава Коморовського на президентських виборах у Польщі 2015 року[5].
Данієль Ольбрихський і Україна
Навесні 2014 року на знак протесту проти анексії Криму Росією, Данієль Ольбрихський відмовився виступити на сцені московського Польського театру, де мав грати одну з головних ролей у виставі «Викрадення Європи». У листі до російського режисера Євгена Лавренчука, оприлюдненому 20 березня у польській Gazeta Wyborcza[6], актор зазначив: «Прекрасна мова Пушкіна, Толстого, Чехова і моїх друзів Окуджави та Висоцького, якою я репетирував чудову п'єсу, зараз уже асоціюється з агресивною військовою риторикою пана Путіна. З подивом і глибоким сумом я дивився, як представники російського народу — ваш парламент — стоячи й оваціями схвалюють акт агресії»[7][8].
У червні 2014 року Данієль Ольбрихський був одним із всесвітньо відомих кінематографістів, які підписали лист-звернення до президента Росії Володимира Путіна на захист Олега Сенцова, в якому вони просили гарантувати безпеку Сенцова, а також провести об'єктивне і неупереджене розслідування його справи[9]. 19 серпня 2015, напередодні поновлення процесу над Сенцовим, Ольбрихський також був одним із членів Європейської кіноакадемії, котрі підписалися під листом на адресу президента Росії, голови Держдуми, директора ФСБ, міністра внутрішніх справ і генерального прокурора Росії, в якому закли́кали скасувати звинувачення проти Сенцова і звільнити й реабілітувати його[10][11].
Фільмографія (вибіркова)
За час своє акторської кар'єри Данієль Ольбрихський зіграв ролі у понад 150-ти кіно- телефільмах та серіалах. Шаблон:Hidden begin
Визнання
| Рік | Категорія | Фільм | Результат | |
|---|---|---|---|---|
| Московський міжнародний кінофестиваль | ||||
| Шаблон:Рік в кіно | Найкращий актор | Березняк | Шаблон:Перемога | |
| Шаблон:Рік в кіно | Приз Станіславського | Шаблон:Перемога | ||
| Польський кінофестиваль | ||||
| Шаблон:Рік в кіно | Найкращий актор | Потоп | Шаблон:Перемога | |
| Німецька кінопремія | ||||
| Шаблон:Рік в кіно | Найкращий актор другого плану | Роза Люксембург | Шаблон:Номінація | |
| Польська кінопремія Орли | ||||
| Шаблон:Рік в кіно | Найкращий актор другого плану | Помста | Шаблон:Номінація | |
Бібліографія
- 1990 : Wspominki o Włodzimierzu Wysockim (Спогади про Володимира Висоцького), «Zebra» Шаблон:ISBN
- 1992 : Anioły wokół głowy (Ангели навколо голови) (у співпраці з Пшемиславом Чвіклінським та Яцеком Зярно), «BGW» Шаблон:ISBN
- 1997 : Parę lat z głowy, «BGW» Шаблон:ISBN
Примітки
Посилання
Шаблон:Вікіцитатник Шаблон:Commonscat
- Данієль Ольбрихський на сайті Culture.pl
Шаблон:Кращий актор Московського міжнародного кінофестивалю
- ↑ Шаблон:Стаття
- ↑
http://film.onet.pl/artykuly-i-wywiady/daniel-olbrychski-bokser/k2k1s
- ↑
http://polki.pl/viva_exclusive_artykul,10015622.html
- ↑
http://www.efakt.pl/Olbrychski-spotkal-syna-po-13-latach,artykuly,34807,1.html
- ↑
http://wiadomosci.dziennik.pl/wybory-prezydenckie/artykuly/485362,lista-nazwisk-komitetu-poparcia-bronislawa-komorowskiego.html
- ↑ Olbrychski odmawia grania w Moskwie // Gazeta Wyborcza, 20.03.2014
- ↑
http://www.svoboda.org/content/article/25311695.html
- ↑
http://www.radiosvoboda.org/content/article/25310933.html
- ↑ Узник Кремля. Все, что необходимо знать о деле Сенцова // ТСН
- ↑ Європейська кіноакадемія звернулася до російської влади із закликом звільнити Олега Сенцова // Національна спілка кінематографістів України, 18.08.2015
- ↑
http://www.radiosvoboda.org/content/news/27196070.html
- ↑ Повний перелік нагород та номінацій Данієля Ольбрихського на сайті IMDbШаблон:Ref-en
- ↑ Повний перелік нагород та номінацій Данієля Ольбрихського на сайті FilmPolski.pl