-

Сьогодні 22 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Демчук Вадим Володимирович

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вадим Демчук
UA-OR5-SGT-GSB-H(2015).png СержантШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Шаблон:Однофамільці Вадим Володимирович Демчук ( — Шаблон:ДС) — український військовик, учасник війни на сході України, сержант Збройних сил України. Лицар Ордена «За мужність» III ступеня, Почесний громадянин Нововолинська.

Життєпис

Народився Вадим Демчук 27 вересня 1975 року в Нововолинську. Навчався в місцевій ЗОШ № 8, після закінчення школи здобув професію машиніста електровоза у Нововолинському ПТУ № 1.[1][2] Після закінчення училища служив у лавах Національної гвардії України у роті спецпризначення. Після військової служби тривалий час працював на заробітках у Чехії та Словаччині. З початком російської збройної агресії його батькам передали Вадимову повістку до військомату. Дізнавшись про це, Вадим повертається в Україну, де він був мобілізований до лав Збройних сил. Після кількамісячної підготовки Вадим Демчук направлений сержантом до 80-ї окремої десантної бригади.[1] Із 14 січня захищав новий термінал у Донецькому аеропорту.[3][4] Рота, в якій служив Вадим Демчук, під час боїв опинилась у повному оточенні, і сержант Демчук разом із своїми побратимами зумів вийти з оточення та прорватися до позицій українських військових.[1] 20 січня, під час вибуху нового терміналу аеропорту, Вадим Демчук зник безвісти.[5][4] Тривалий час доля Вадима Демчука залишалась невідомою[6], були дані, що він потрапив у полон.[3] Тіло Вадима Демчука спочатку було в руках сепаратистів, згодом його тіло як невідомого бійця було передане до Дніпропетровська. Лише в червні 2015 року полеглий герой був упізнаний за аналізом ДНК.[1]

Після ідентифікації Вадима Демчука загиблого воїна було урочисто перепоховано у Нововолинську 8 липня 2015 року. Прощання із загиблим героєм відбувалось у Свято-Михайлівській церкві УПЦ КП на чолі з деканом Нововолинського деканату, а у похоронах взяли участь велика кількість жителів міста та бойових побратимів Вадима[3][1][4], за участю батьків загиблого воїна, хоча напередодні батько Вадима заявляв про те, що не вірить у ідентифікацію сина.[3]

Нагороди та вшанування

  • Указом Президента України № 553/2015 від 22 вересня 2015 року, «за мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[7].
  • Указом № 14 від 26 березня 2016 р. нагороджений відзнакою «Народний Герой України» (посмертно)[8].
  • Нагороджений відзнакою Громадської Спілки "Всеукраїнське об'єднання «Ми українці» орденом «Хрест Героя» (посмертно).
  • Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно).
  • Рішенням Нововолинської міської ради від 21 серпня 2018 року № 25/1 присвоєно звання «Почесний громадянин міста Нововолинська» (посмертно)[9].
  • 16 жовтня 2015 року на будівлі Нововолинського ВПУ, де навчався Вадим Демчук, було встановлено меморіальну дошку на честь загиблого героя-«кіборга», вже четверту по рахунку з початку війни.[5][2]
  • Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 20 січня[10][11].

Примітки

Джерела

Шаблон:Учасники РУВ