Деян Берич

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Деян Берич (Шаблон:Lang-sr, Шаблон:Lang-sr-Cyrl; Шаблон:Н 25 вересня 1974, Путінці), позивний «Декі» — сербський найманець, бойовик незаконних воєнізованих формувань, активіст сербського четницького руху, снайпер. Терорист.

Життєпис

Як професійний снайпер під час війни в Югославії на початку 1990-х служив у регулярній армії Мілошевича, але про його участь у бойових діях нічого не відомо.[1] Опісля мав бізнес із виробництва пластикових вікон, але збанкрутував, накопичивши великі борги, позвільняв робітників і раптово покинув село,[2] залишивши дружину та сина, які живуть із пенсії його матері. Його батько помер кількома роками раніше в Росії, де працював на будівництві.[2] Тікаючи від боргів, Деян опинився у Росії, де подався на заробітки на будівництво Олімпійського селища до Олімпійських ігор 2014 року. Відразу після їх завершення Росія розпочала гібридну окупацію Кримського півострова, і Берич, очевидно, вже завербований російськими спецслужбами, поїхав у Крим на інші «заробітки», цього разу — смертоносні. Наприкінці лютого 2014 року став одним із дванадцятьох бійців т. зв. розвідувальної групи «самооборони Севастополя» «Північний вітер», яку очолював Олександр Франчетті.[1] По закінченні «кримської» фази російської агресії проти України відряджений укупі з іншими найманцями на Донбас, де почалася його «служба» в одному з російських окупаційних корпусів — так званій «армії ДНР». Воюючи на боці бойовиків «ДНР», провів у зоні АТО кілька ротацій: в Авдіївській промзоні, на Маріупольському напрямку, в донецькому аеропорту[3] тощо.[4] Був диверсантом-снайпером із 1-ї «інтербригади Південного Сходу». Дослужився до «капітана» та одержав «паспорт громадянина ДНР».

За свідченням сайту «Миротворець», Берич входить у бандформування «ДНР» із квітня 2014, числився у підрозділі «Північний вітер» 1-ї бригади батальйону «Юго-Восток», був командиром розвідувальної роти окремого батальйону спецпризначення 5-ї окремої мотострілецької бригади МО ДНР. Причетний до вбивств мирних жителів Донецька. За його власними словами, на Донбасі керував групою снайперів.

Затриманий у липні 2014 року на дорозі між Луганськом та українсько-російським кордоном, але його викупили.[5] Перебував у полоні у батальйона «Айдар», обміняний.

У січні 2017 року перебував у Москві, де лікувався після тяжкого поранення, яке дістав у бою із ЗСУ 2016 року: куля пройшла крізь грудну клітку, зачепивши хребет.[4] 8 серпня 2017 дістав наскрізне вогнепальне кульове поранення лівої гомілки. Звертався до травмпункту т. зв. «республіканського травматологічного центру». У грудні 2017 приїхав на Донбас на чолі групи снайперів.[3] За повідомленнями ЗМІ «ДНР», у березні 2018 року під Донецьком під час снайперської дуелі його поранив український снайпер.[6]

Агентство безпеки і розвідки Сербії включило Берича до списку військових найманців і вважає його загрозою національній безпеці Сербії,[7] а відповідно до сербських законів, він може отримати багаторічне ув'язнення, якщо повернеться на батьківщину або якщо буде заарештованим із подальшою екстрадицією в Сербію.[8]

Берич з'являвся в проросійських ЗМІ, запрошуючи молодь приєднуватися до нього.[2] Після припинення вогню на Донбасі Берич тримався подалі від лінії розмежування і чимраз частіше з'являвся в російських ЗМІ, включаючи мейнстримні. Зазвичай його представляють російській публіці як героя і найвизначнішого бійця. Найчастіше він коментує ситуацію на сході України та в Косові, називаючи ОБСЄ і Червоний Хрест «шпигунами», а НАТО — «терористичною організацією».[8] Був присутній на прес-конференції речниці МЗС Росії Марії Захарової у Москві[9], ставив їй запитання про конфлікт на Сході України та позицію Росії щодо Косова.[8][10]

У березні 2021 року оголосив, що повертається на передову через посилення напруженості між Україною та «ДНР».[11]

Має низку нагород як від т. зв. «ДНР», так і від Міністерства оборони Російської Федерації, зокрема, російську медаль «За повернення Криму». Нагороджувався за вбивства українських снайперів і збиття безпілотників противника.[5]

Під впливом свого воєнного досвіду написав книжку «Коли говорять мертві»,[12] а американська режисерка російського походження Оля Шехтер зняла про нього документальний фільм «Війна снайпера» (Шаблон:Lang-en).[13]

Примітки

Посилання

Джерела

  1. ↑ 1,0 1,1 Деян Берич. Медіа-прихисток для снайпера
  2. ↑ 2,0 2,1 2,2 https://www.blic.rs/vesti/hronika/istina-ko-je-dejan-beric-odlikovani-proruski-dobrovoljac-iz-putinaca/e0q5smw

  3. ↑ 3,0 3,1 https://incident.obozrevatel.com/ukr/crime/ves-v-borgah-serbskij-najmanets-z-putinok-v-dnr-zaroblyae-na-zhittya.htm

  4. ↑ 4,0 4,1 Шаблон:Web cite
  5. ↑ 5,0 5,1 https://www.blic.rs/vesti/hronika/psi-rata-popisani-dobrovoljci-u-ukrajini-i-siriji-u-srbiji-ih-ceka-robija/4gm1kjz

  6. ↑ http://www.vostok.rs/index.php?option=btg_novosti&catnovosti=7&idnovost=109027&Ranjen-major-Vojske-DNR-Dejan-Beric&fb_comment_id=1743462349010449_1743938425629508

  7. ↑ https://mondo.rs/Info/Srbija/a718007/Aleksandar-Vucic-Srpski-placenici-u-Ukrajini-stete-Srbiji.html

  8. ↑ 8,0 8,1 8,2 https://www.slobodnaevropa.org/a/dobrovoljac-srbija-ukrajina-rat-dejan-beric/29802934.html

  9. ↑ Шаблон:Web cite
  10. ↑ https://www.ukrinform.net/rubric-polytics/2740372-sniper-deki-who-turned-into-a-journaliie.html

  11. ↑ https://donpress.com/news/29-03-2021-blogery-ordo-v-doneck-vernulsya-snayper-deyan-berich-budet-zarabatyvat-na-peredovoy

  12. ↑ Шаблон:Cite book
  13. ↑ http://www.nspm.rs/kulturna-politika/rat-snajperista-dokumentarni-film-olje-sehter-o-dejanu-bericu.html?alphabet=l

Отримано з http://xn--80aophh.xn--j1amh/index.php?title=Деян_Берич&oldid=29184