-
Дубровицьке князівство
Шаблон:Картка:Колишня країна Дубровицьке князівство — руське удільне князівство.
Історія
Утворилося князівство з Турово-Пінської землі в 1167–1174. Після смерті Юрія Ярославича остаточно оформилося до початку XIII століття.
Після загибелі батька Степанське князівство отримав Гліб Олександрович, натомість незнаний з джерел старший син отримав Дубровицю[1].
З останньої чверті XIV століття Дубровицьким князівством володіли князі Гольшанські[2].
Центром князівства було місто міста Дубровиця (нині адміністративний центр Дубровицького району Рівненської області). Згодом від князівства виокремився степанський уділ.
Дубровицькі князі
- Гліб Юрійович (1168—1190)
- Олександр Глібович (1190—1223)
- Старший син Олександра Глібовича (1223–?)
Гольшанські[3]
Юрій Семенович Гольшанський у 1430-1440-их роках отримав від Свидригайла Ольгердовича у володіння Степанське і Дубровицьке князівства. Представники роду Гольшанських володіли місто понад століття.
- Юрій Семенович Гольшанський (після 1440—1457)
- Іван Юрійович Гольшанський (1457—1481)
- Семен Юрійович Гольшанський (1481—1505)
- Юрій Іванович Гольшанський (1505—1536)
- Іван (Януш) Юрійович Гольшанський (1536—1549)
- Семен Юрійович Гольшанський-Дубровицький (1549—1556)
Семен Юрійович Гольшанський ( 1556) був останнім представником роду Гольшанських чоловічої статі. Після смерті його спадок був розділений між сестрами князя. Дубровицю, зокрема, отримала сестра князя Марія Юріївна Гольшанська. Згодом містечко стає володінням роду Фірлеїв, а від них — роду Сапігів. З XVIII століття місцевість потрапила у володіння графів Плятерів.
Примітки