-

Сьогодні 21 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Дульчик Віталій Георгійович

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дульчик Віталій Георгійович
UA-OF2-CPT-GSB-H(2015).png КапітанШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Шаблон:External media Віта́лій Гео́ргійович Ду́льчик (30 квітня 1986, м. Нойштрелиць, Німецька Демократична Республіка — 13 травня 2014, с. Маячка, Слов'янський район, Донецька область, Україна) — український військовослужбовець, десантник, капітан (посмертно) Збройних сил України.

Життєпис

Віталій Дульчик був єдиним сином в сім'ї. Він народився в місті Нойштрелиць у Східній Німеччині, де на той час служив його батько. Після виведення радянських військ з НДР родина мешкала в місті Житомирі, де Віталій з 1993 по 2000 рік навчався у 33-ій середній школі. 2000 року родина переїхала до міста Бердичева. Віталій з дитинства готувався стати офіцером, займався дзюдо і рукопашним боєм. По закінченні бердичівського колегіуму № 14 у 2003 році вступив до військового інституту. 2007 року закінчив аеромобільний факультет Одеського інституту Сухопутних військ. З 2007 року служив у 80-му окремому аеромобільному полку (в/ч А0284, Львів). Наприкінці 2000-х залишив військову службу і був звільнений в запас у званні старшого лейтенанта.

З початком російської збройної агресії проти України в березні 2014 року призваний за мобілізацію.

Командир аеромобільно-десантного взводу 4-ї аеромобільно-десантної роти 2-го аеромобільно-десантного батальйону 95-ї окремої аеромобільної бригади (м. Житомир).

Бій під Краматорськом

Загинув у бою з російськими терористами 13 травня 2014 року під час виконання бойового завдання. О 12:30 біля мосту поблизу села Маячка (на той час Октябрське) Слов'янського району, що за 20 км від Краматорська, під час супроводження на блок-пости розрахунків 82-мм мінометів та продовольства військова колона була обстріляна терористами з гранатометів та стрілецької зброї. Віталій Дульчик їхав на броні головного БТР-80, на який прийшовся перший удар і шквал вогню. Віталія вибухом викинуло з машини, він загинув одним з перших. Терористи поцілили з РПГ у двигун другого БТРа, один з автомобілів ГАЗ-66 повністю згорів. В бою при відбитті нападу загинуло 5 десантників — капітан Вадим Заброцький, старший лейтенант Віталій Дульчик, молодший сержант Віталій Рудий, молодший сержант Сергій Хрущ, старший солдат Олександр Якимов. Сержант Олег Славіцький помер від тяжких поранень у гелікоптері під час медичної евакуації[1][2], 8 поранені та контужені (серед них — капітан Володимир Бехтер, знаходився у другому БТРі з кінця колони, старший солдат Денис Білявський, молодший сержант Тарас Ткаліч)[3]. Бій тривав протягом години. Після «зачистки» території на місці засідки виявлено заздалегідь обладнані позиції, контейнери від гранатометів РПГ-18 «Муха», РПГ-26 «Аглень» та гільзи від снайперських гвинтівок. Переміщувалися бойовики кількома мікроавтобусами та легковими автомобілями[4][5].

Кілька терористів під час бою також зазнали поранень, про що свідчать сліди крові та рештки бронежилетів. За даними Міноборони України, нападники втратили щонайменше 5 бійців: один загинув, 4 важко поранені та перебували у першій міській лікарні у Слов'янську[6].

16 і 17 травня в Житомирі прощалися із загиблими десантниками, близько 2000 житомирців відвідали військову частину, щоб вшанувати пам'ять героїв, в області було оголошено триденну жалобу. 17 травня Віталія Дульчика поховали в Житомирі на Смолянському військовому кладовищі[7].

Залишилися дружина, батько Георгій Миколайович, мама Наталія Дульчик.

Нагороди

  • 15 липня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, відзначений — нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).
  • медаллю «За визволення Слов'янська» (посмертно).

Вшанування пам'яті

22 серпня 2014 року в Бердичеві, на фасаді будинку, де жив Віталій Дульчик, встановили меморіальну дошку, але за проханням матері її було перенесено до Бердичівського колегіуму № 14[8].

25 червня 2015 року під час чергової 66-ї сесії Бердичівської міської ради, було прийнято рішення про перейменування вулиці та провулка Енгельса у місті Бердичів на вулицю Віталія Дульчика.

13 травня 2017 року в Житомирі, на фасаді загальноосвітньої середньої школи № 33 встановили меморіальну дошку колишньому учню Віталію Дульчику[9].

Примітки

Джерела

Шаблон:Учасники РУВ

  1. ↑ http://www.mil.gov.ua/news/2014/05/13/vnaslidok-ataki-teroristiv-pid-kramatorskom-zaginulo-6-vijskovosluzhbovcziv-zbrojnih-sil-ukraini/

  2. ↑ http://www.zhitomir.info/news_134359.html

  3. ↑ http://www.bbc.co.uk/ukrainian/politics/2014/05/140514_kramatorsk_soldiers_hk.shtml

  4. ↑ http://www.mil.gov.ua/index.php?lang=ua&part=news&sub=read&id=34668

  5. ↑ http://www.ukrinform.ua/ukr/news/pid_kramatorskom_zaginuli_6_desantnikiv___minoboroni_1938222

  6. ↑ http://www.pravda.com.ua/news/2014/05/14/7025326/

  7. ↑ http://www.zhitomir.info/news_134428.html

  8. ↑ https://rio-berdychiv.info/novini/prigodi/item/9369-memorialna-doshka-zahyblomu-vitaliiu-dulchyku-ie-v-berdychevi-a-teper-ii-planuiut-vidkryty-i-v-zhytomyri.html

  9. ↑ http://www.zhitomir.info/news_165712.html

Отримано з http://xn--80aophh.xn--j1amh/index.php?title=Дульчик_Віталій_Георгійович&oldid=12378