-

Сьогодні 22 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Журавель Ярослав Сергійович

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ярослав Журавель
Ярослав Сергійович Журавель
UA-OR5-SGT-GSB-H(2015).png СержантШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Ярослав Сергійович Журавель (8 березня 1980, с. Андріївка, Україна — 13 липня 2020, поблизу смт Зайцеве, Україна) — український військовик, учасник російсько-української війни.

Життєпис

Ярослав Журавель народився 8 березня 1980 року у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області України.

З весни 2015 року на російсько-українській війні. Служив у 20-му окремому мотопіхотному батальйоні 93-ї бригади, в 35-у окрему бригаду морської піхоти розвідник перевівся у 2019 році із 93 ОМБр «Холодний Яр» разом зі своїм, нині загиблим, командиром Дмитром Красногрудем.

Пройшов такі «гарячі» точки, як Мар'їнка, Піски, авдіївська промзона, Трьохізбенка, Гранітне.

Ярослав був у групі з саперів та представників СЦКК, які вирушили забирати тіло командира розвідувального взводу Дмитра Красногрудя, що підірвався на міні. В евакуаційній групі, яку спорядили 13 липня, сержант Журавель йшов першим, в тій же групі перебував Микола Ілін. Російські терористи почали обстрілювати групу евакуації, незважаючи на «режим тиші», узгоджений через ОБСЄ[1].

Опісля обстрілу поранений Ярослав залишився на полі бою без допомоги. Три дні поспіль росіяни не давали проводити пошукову операцію. Спочатку його бачили із дрона української розвідки, однак вже приблизно 16 липня стало зрозуміло, що сержант загинув від поранень. 21 липня тіло сержанта було передано на контрольовану урядом України територію.[2]

Похований 23 липня 2020 року в селі Андріївка, на Дніпропетровщині, де народився і виріс[3].

3 серпня була створена електронна петиція за надання Ярославу Журавлю звання «Герой України» (посмертно)[4].

Нагороди та відзнаки

  • 5 серпня 2020 року, Указом Президента України №304/2020, — за особисту мужність i самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[5].

Див. також

Примітки

Джерела

Шаблон:Учасники РУВ