-
Зубанич Василь Іванович
| Василь Іванович Зубанич | |
|---|---|
 Бригадний генералШаблон:Категорія тільки в статтях | |
| Шаблон:Wikidata/p373 |
Зубанич Василь Іванович (Шаблон:Н 9 лютого 1983) — бригадний генерал Збройних сил України. Заступник командувача Об'єднаних сил (2022), командир 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади (2015—2020). Герой України (2015).
Життєпис
Російсько-українська війна
Василь Зубанич перебував у районі бойових дій із травня 2014 року. На початок антитерористичної операції (АТО) був командиром 15-го окремого гвардійського гірсько-піхотного батальйону (Ужгород) 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади. Брав участь у боях за Новоганнівку, Нижнє Тепле, Станицю Луганську, Макарове, Щастя, Луганський аеропорт, Дебальцеве та інші населені пунктів Луганської та Донецької областей. Особисто виконував завдання на мобільних пересувних блокпостах, супроводжував колони та вантажі для військ і сил АТО. Неодноразово піддавався нападам та обстрілам з боку незаконних збройних формувань, його рішення дозволяли виконувати поставлені завдання зі збереженням життів військовослужбовців.
У складі штурмової групи тактичної групи «Північ» здійснював прорив до Луганського аеропорту для подальшого прикриття та забезпечення відходу підрозділів з оточення. Під час бою зазнав осколкового та вогнепального поранення. Незважаючи на це, відмовився від госпіталізації й продовжував керувати діями підрозділу, тим самим піднявши бойовий дух і моральний стан військовослужбовців. З листопада 2014 року виконував завдання на Дебальцевському напрямку.
23 березня 2015 року підполковнику Зубаничу присвоєне звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка».
30 жовтняШаблон:Джерело 2015 року призначений командиром новоствореної 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади (Коломия)[1].
Командував 10-ю окремою гірсько-штурмовою бригадою до 27 листопада 2020 року.Шаблон:Джерело
У березні 2022 року призначений заступником командувача угруповання Об'єднаних сил, 23 березня 2022 року присвоєне військове звання бригадний генерал.[2]
У червні — серпні 2022 року очолював тактичну групу, яка вела важкі оборонні бої в районі Сєвєродонецька і Лисичанська.Шаблон:Джерело
Державні нагороди
- Звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (23 березня 2015) — за виняткову особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України[3]
- Медаль «За військову службу Україні» (6 грудня 2012) — за значний особистий внесок у зміцнення обороноздатності Української держави, зразкове виконання військового обов'язку, високий професіоналізм та з нагоди Дня Збройних Сил України[4]