-
Зінчик Станіслав Михайлович
| Зінчик Станіслав Михайлович | |
|---|---|
 СолдатШаблон:Категорія тільки в статтях | |
| Шаблон:Wikidata/p373 |
Станісла́в Миха́йлович Зі́нчик (Шаблон:Н 22 вересня 1975, с. Гайшин, Переяслав-Хмельницький район, Київська область, Українська РСР — Шаблон:Пом 24 травня 2014, м. Слов'янськ, Донецька область, Україна) — український військовослужбовець, солдат резерву Національної гвардії України. Учасник російсько-української війни.
Життєпис
Станіслав Зінчик народився в селі Гайшин Переяслав-Хмельницького району Київської області. Навчався у Гайшинській школі та у школі в сусідньому селі Гланишів, яку закінчив 1992 року. З 1993 по 1995 рік проходив службу в прикордонних військах ДПСУ у місті Чорноморськ (на той час — Іллічівськ) в Одеській області. Після строкової служби вступив на філологічний факультет Переяслав-Хмельницького державного педагогічного інституту імені Г. Сковороди. Після закінчення інституту з 2001 року працював вчителем української мови та літератури у середній загальноосвітній школі № 237 Дарницького району м. Києва, а потім у гімназії № 261 Дарницького району м. Києва. Дуже любив читати, захоплювався спортом, —рафтингом, легкою атлетикою, плаванням, футболом. Серйозно займався альпінізмом, у 2012 році підкорив вершину Ельбрус. Мешкав з дружиною в селі Петропавлівське Бориспільського району.
Активний учасник Революції Гідності, зокрема протистоянь 18-21 лютого 2014 року, пережив розстріл на вул. Інститутській 20 лютого. У березні 2014 року добровольцем став на захист Батьківщини від російської збройної агресії.
Солдат резерву, стрілець 1-го відділення 1-го стрілецького взводу 18-ї стрілецької роти 6-го стрілецького батальйону військової частини 3066 Північного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України. Був зарахований до складу 1-го резервного батальйону НГУ. З 15 квітня брав участь в антитерористичній операції в районі захопленого терористами Слов'янська.
Загинув 24 травня 2014 року в бою з терористами. Близько 17:00 на блокпост Нацгвардії на східній околиці Слов'янська, в районі перехрестя доріг на Красний Лиман і Краматорськ, було вчинено збройний напад. Бойове зіткнення тривало близько двох годин, окрім стрілецької зброї противник використовував міномети і гранатомети. В ході бою поряд зі Станіславом розірвалася граната, він прикрив собою товаришів та отримав осколкові поранення, що несумісні з життям[1].
27 травня Станіслава з почестями поховали на сільському цвинтарі рідного села Гайшин[2]. Вдома лишилася дружина Ружана Кириленко, з якою прожили трохи більше року, та 6-місячний син Філат.
Нагороди та вшанування
20 червня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[3].
В Гайшинському НВО «Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів — ДНЗ» встановлено меморіальну дошку на честь Станіслава Зінчика[4].
Нагороджено медаллю ВГО «Країна» «За визволення Слов'янська» (посмертно).
Примітки
Джерела
- Зінчик Станіслав Михайлович // Книга пам'яті полеглих за Україну.
- Солдат резерву Зінчик Станіслав Михайлович // Офіційний сайт Національної гвардії України.
- Герої не вмирають! Станіслав Михайлович Зінчик // Офіційний вебпортал КМДА. Дарницька районна в місті Києві державна адміністрація.
- Подвиг Станіслава Зінчика // Алла Приходько. «Вісті», 6 червня 2014.