-

Сьогодні 25 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Клочков Владислав Вікторович

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Владислав Вікторович Клочков
Погон генерал-майора ЗСУ (2020) гор.svg Генерал-майорШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Владислав Вікторович Клочков ( 18 червня 1977, смт. Ширяєве, Одеської області, Україна) — український військовик, генерал-майор, начальник Головного управління морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України (з 2021 року). До цього бригадний генерал Збройних сил України, перший заступник Командувача військ Оперативного командування «Схід» (з 2019 року). До цього командир 93-ї окремої механізованої бригади (2015—2019),

Життєпис

1998 року закінчив Одеський інститут Сухопутних військ. Службу розпочинав у 561-му механізованому полку на Луганщині.[1]

Згодом служив в 28-й окремій механізованій бригаді.[1]

Навчався в Національному університеті оборони України імені Івана Черняховського, після чого був призначений у відділення бойової підготовки армійського корпусу.[1]

Здобув цивільну освіту в Національній академії державного управління при Президентові України за спеціальністю «керівник проектів і програм» та пройшов курс військового перекладу з арабської мови.[1]

З 2013-го — начальник штабу 92-ї окремої механізованої бригади.[1]

Російсько-українська війна

Квітень 2014 — вересень 2014 — прикриття державного кордону на випадок агресії з боку Російської Федерації на напрямку Білгород — Харків.Шаблон:Джерело

Вересень 2014 — виконання бойових завдань на території Луганської області в районі Трьохізбенки, Щастя та Станиці Луганська.Шаблон:Джерело

10 квітня 2015 року був призначений командиром 93-ї окремої механізованої бригади.[1]

3 червня 2015 року підрозділи російських окупаційних корпусів готувалися завдати потужного удару по позиціям Збройних сил України, прорвавши оборону в районі Мар'їнки та Авдіївки. 93-тя бригада утримувала позиції північніше Мар'їнки. В районі Спартака і Путилівської розв'язки засоби 93-ї бригади фіксували формування ударних колон під командуванням бойовика Гіві, який очікував сигналу на висування в район Авдіївки після того як інша ударна група окупаційних військ досягне успіху в Мар'їнці. Клочков, за своїми словами, не дочекався дозволу від командування зверху, і скомандував завдати артилерійський удар по скупченню противника в районі Спартака. Ударом реактивної та ствольної артилерії угрупування було розбите. Після тієї поразки бойовики втратили ініціативу та інтерес до наступальних дій.[1]


З лютого 2019 року приступив до роботи на посаді першого заступника Командувача військ Оперативного командування «Схід» Сухопутних військ Збройних Сил України.Шаблон:Джерело 11 лютого 2019 року на офіційній Фейсбук-сторінці бригади була опублікована подяка Клочкова бійцям 93-ї бригади за спільну службу.[2]

5 грудня 2020 року указом Президента України присвоєно звання бригадного генерала[3].

6 грудня 2021 року указом президента України присвоєно звання генерала-майора [4].

Нагороди та відзнаки

Інші оцінки діяльності

  • За виконання бойових завдань з захисту територіальної цілісності та державного суверенітету України Слідчий комітет Російської Федерації порушив проти полковника Владислава Клочкова кілька кримінальних справ.Шаблон:Джерело
  • За виконання бойових завдань з захисту територіальної цілісності та державного суверенітету України Слідче управління Генеральної прокуратури самопроголошеної терористичної «Донецької Народної Республіки» порушило проти полковника Владислава Клочкова кілька кримінальних справ.Шаблон:Джерело
  • Російське видання «Военное обозрение» назвало Клочкова переконаним націоналістом та воєнним злочинцем: «Серед жителів ДНР і ЛНР Клочков відомий як переконаний націоналіст і воєнний злочинець, який неодноразово віддавав накази на артилерійський вогонь по житлових кварталах Донецька, Первомайському, Спартаку, Ясинуватої, Докучаєвськ, Комінтерновому і ін. В результаті артобстрілів зруйновано понад 70 житлових будинків, загинуло понад 50 жителів. Але самого Клочкова не бентежить, що в народі бійців його бригади охрестили карателями. Адже він виконує свій військовий обов'язок, а значить, як він висловився в одному зі своїх останніх інтерв'ю, совість його „чиста“, а „правда“ залишається за ним».[6]

Примітки

Посилання

Шаблон:Учасники РУВ