-

Сьогодні 22 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Ковнацький Олександр Людвігович

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ковнацький Олександр Людвігович
UA-OR6-SТКSGT-GSB-H(2015).png Старший сержантШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Шаблон:Однофамільці Ковнацький Олександр Людвігович (  — Шаблон:ДС) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєвий шлях

Олександр Ковнацький народився у багатодітній сім'ї, в селі Кошелівка, що в Пулинській громаді. Там закінчив місцеву школу.[1][2]

«Пам'ятаю його як колишнього свого учня. Я тоді директором школи був, у якій він навчався. Сашко такою світлою людиною був. Тихий, спокійний, врівноважений, відповідальний. Про таких, як він, кажуть просто — добряк. Я ніколи від нього не почув, та й не тільки я, а всі, хто його знав, чогось такого грубого, поганого. Завжди хотів усім допомоги. Як батько він хотів щось зробити для своїх дітей. Щоб вони жили краще, мали гарне і перспективне майбутнє. Вважав це своїм обов'язком. Мені про це говорив, коли ми бачилися востаннє, незадовго до його загибелі» — згадував його вчитель, Станіслав Климчук[2][3].

Продовжив здобувати освіту в Центрі професійно-технічної освіти м. Житомира, на професії «Будівельник».

24 лютого 2022 року пішов добровольцем до ЗСУ. Літом отримав поранення, проходив лікування в Житомирському військовому госпіталі, після одужання — повернувся на фронт[3][2].

В кінці вересня 2022 року в боях на Ізюмському напрямку, танк, в якому перебував Олександр Ковнацький, підірвався на міні, сам же він отримав тяжке поранення. 10 днів пробув в тяжкому стані та 3 жовтня 2022 року помер не приходячи до тями. У військового залишилися дружина, донька та син.[4][5]

07 жовтня 2022 року похований в Житомирі, на Корбутівському цвинтарі.[6]

Нагороди

Указом Президента України №21/2023 від 13 січня 2023 року, нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня посмертно[7]

Примітки

Шаблон:Ukraine-mil-bio-stub Шаблон:Учасники РУВ