-
Колодій Сергій Володимирович
| Колодій Сергій Володимирович | |
|---|---|
 КапітанШаблон:Категорія тільки в статтях | |
| Шаблон:Wikidata/p373 |
Шаблон:Однофамільці Сергі́й Володи́мирович Колоді́й ( , смт Пересічне, Дергачівський район, Харківська область, Українська РСР — Шаблон:ДС, м. Донецьк, Україна) — капітан Збройних сил України, командир роти механізованого батальйону 93 ОМБр, учасник російсько-української війни, позивний «Рубіж». Герой України (посмертно). Один із «кіборгів».
Життєпис
2004 року закінчив Гвардійський факультет військової підготовки імені Верховної Ради України Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут». Навчався на одному курсі з Євгеном Межевікіним.
Капітан, командир 5-ї роти 2-го механізованого батальйону 93-ї окремої механізованої бригади, військова частина А1302, смт. Черкаське, Дніпропетровська область.
Брав участь у визволенні Авдіївки 26 липня 2014 року — це було фактично його перше бойове завдання. Воював у селищі Піски. Разом зі своєю ротою 4 серпня увійшов на територію Донецького аеропорту, який захищав протягом двох місяців, — його підрозділ відповідав за оборону нового терміналу.
28 вересня отримав наказ на БМП разом з танками відбити атаку російських збройних формувань та вивести 20 бійців з терміналу С. В результаті в аеропорт зайшли підрозділи 79-ї аеромобільної та 93-ї механізованої бригад. Відбиваючи танкову атаку противника капітан Колодій загинув внаслідок прямого влучення з гармати танку. Тоді загинули також вояки 79-ї бригади лейтенант Олександр Тищик, сержант Сергій Златьєв, старший солдат Денис Білий, солдати Юрій Соколачко, Олександр Пивоваров, Олександр Завірюха, Анатолій Хроненко.
Без Сергія лишились батьки, брат.
Похований в Пересічному.
Нагороди
- Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (23 серпня 2016, посмертно) — за особисту мужність, героїзм, вірність військовій присязі, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України[1].
- Орден Богдана Хмельницького III ст. (6 жовтня 2014, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України[2].
Вшанування пам'яті
5 вересня 2016 року Президент України Петро Порошенко в Маріїнському палаці вручив нагородні атрибути звання Герой України — орден «Золота Зірка» та інші — матері загиблого Героя[3].
В рідному селищі Пересічне Дергачівського району ім'ям Сергія Колодія назвали вулицю і школу, у якій він навчався. На будівлі школи встановлено меморіальну дошку.
В грудні 2019 року Укрпошта випустила конверт з зображенням загиблого Героя[4].
29 серпня 2020 року на території Інституту танкових військ було встановлено погруддя. [5]
Примітки
Джерела
- Термінал і термінатори
- Колодій Сергій Володимирович
- Герой України
- Він воював у Авдіївці та Пісках, до останнього подиху захищав Донецький аеропорт
Шаблон:Succession Шаблон:Герої України Шаблон:Учасники РУВ
- ↑ Шаблон:УПУ
- ↑ Шаблон:УПУ
- ↑ «Завдяки їхній самопожертві ми живемо та дихаємо», — Президент вручив ордени «Золота Зірка» Героя України матерям загиблих героїв АТО // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 5 вересня 2016
- ↑
http://www.ukrgeroes.com.ua/KolodiySVmm.html
- ↑
http://visti.news/u-harkovi-vidkryly-byusty-geroyam-ukrayiny-tankistam-kolodiyu-ta-lavrenku/