-

Сьогодні 25 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Коломацький Василь Анатолійович

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку


Василь Анатолійович Коломацький (Шаблон:Н 15 лютого 1965 р. Чернігів) — правозахисник, демократ, журналіст, активіст українського руху в Російській Федерації та Канаді.

Життєпис

Шаблон:External media

Родина

Народився в родині науковця і лікаря. Батько  — Анатолій Коломацький, мати  — Ольга Коломацька, лікар.

Навчання

У 1980 р. закінчив 8 класів середньої школи N1 ім. Миколи Ольшевського м. Сквира, Київської області. У 1982 р. закінчив середню школу N10 у м. Суми. У Сумах через свого батька Анатолія Коломацького познайомився із поетом Миколою Даньком, лікарем Віктором Казбаном та скульптором Олегом Прокопчуком. Ці знайомства сприяли ствердженню національного світогляду.

У 1982 р. вступив до Московського Фізико-Технічного Інституту (м. Долгопрудний). У 1988 р. закінчив фізтех за фахом радіо-електронні прилади. У 1988-95 рр працював за фахом в одному з московських НДІ (НИИ Конструкторских и Монтажных Технологий).

Громадське життя

Файл:МузейДАнька.jpg
Славгород. Відкриття кімнати-музею М.Данька. На фото: праворуч Яловенко О. І., Василь Коломацький, Людмила Ромен, В. П. Казбан
  • Включився у демократичний рух Росії у 1988 р. на хвилі перебудови. В українському русі з 1991 року. Захищав Білий Дім під час путчу 1991 р. у складі Української Сотні. Був в числі делегації московських українців, які привезли із Москви до Верховної Ради український прапор, з яким українці стояли на барикадах в Москві[1].
  • У 1991-92 рр.  — представник ОУН Руху в «Демократичній Росії». В 1992-93 рр представник ОУН Руху в Об'єднанні українців Москви ОУМ (що в цей момент створювалося і проходило реєстрацію).
  • У 1993 р.  — один з організаторів та гість І Конгресу українців Росії (Москва). З цього часу активно працював в ОУР як член Комітету по виборах. У 1994-95 рр активно публікувався в «Українському виборі» (Москва) та «Час/Time» (Київ) на теми пов’язані з українцями у Росії. Як правозахисник і член Об’єднання українців Росії (ОУР) займався справами Юрія Біліченка та Євгенії Брєхової.
  • У січні 1994 року разом з Віктором Гуменюком, Мирославом Чмеликом та ще одним членом ОУН Руху м. Москви взяв участь у демонстрації протесту коло посольства США у Москві, протестуючи проти підписання Тристоронньої угоди, згідно з якою Україна мала позбутися ядерної зброї. За участь у демонстрації був затриманий міліцією. Пізніше адміністративний суд виніс попередження усім учасникам демонстрації. Про демонстрацію повідомили «Комсомольська правда», телеканал НТВ, Радіо «Свобода», правозахисна газета «Экспресс-хроника» та газети України.
  • У 1994 р. разом з Віктором Ідзьо був засновником Українського Історичного Клубу (Москва).
  • У червні 1996 р. із сином і дружиною емігрував з Москви до Канади. Поселився у Торонто.
  • У 1997—2000 рр представник ОУР при Світовому Конгресі Українців СКУ.
  • У 1998 р. брав участь у створенні Міжнародного Ногінського Комітету. Комітет провів коло 10 пікетувань дипломатичних представництв Росії в Україні, підготував і опублікував «Ногінський Документ», видав «Свідчення ногінських парафіян», провів Правозахисну Конференцію «Уроки Ногінська» (Москва), підтримував контакт із потерпілою громадою.
  • У грудні 1998 р. брав участь у VII Конгресі СКУ (Торонто). Виступаючи на секції «Україна і діаспора», закликав світове українство та керівництво ОУР до захисту парафіян у Ногінську. Публічно закликав голову ОУР Олександра Руденка-Десняка або зайняти активну позицію у справі захисту парафіян, або піти у відставку. Після Конгресу СКУ намітилося явне розходження у поглядах члена ОУР Василя Коломацького та Олександра Руденка-Десняка на оцінку ситуації, в якій знаходилася українська громада у Росії та на шляхи розвитку ОУР. Василь Коломацький вважав малоперспективним очікування прийняття Федеральної програми «Розвитку української культури у Росії» і вважав необхідним переорієнтацію ОУР на правозахисну тактику. Олександр Руденко-Десняк вважав будь-які протести у Росії марними (включаючи листи протесту) і робив ставку на повну лояльність ОУР до влади з надією на прийняття вищезгаданої Програми (згадану Програму так і не було прийнято). Особливою точкою розходження стала оцінка Ногінського конфлікту. Василь Коломацький відмовився погодитися із твердженням голови ОУР, що «дії ОМОНу у Ногінську по суті були виконанням рішення суду». Одночасно після VII Конгресу відбулося політичне зближення Василя Коломацького з головою ОУН Руху м. Москви Віктором Гуменюком та Головою Уральської асоціації українців Стефаном Паняком (обидва  — члени-засновники Ногінського Комітету).
  • З 1999 р. Василь Коломацький очолив Комітет у справах української громади у Росії, що є складовою частиною КЛГП. (КЛГП є Комісією СКУ, Торонто). Згаданий Комітет Василь Коломацький очолював до X Світового Конгресу Українців (серпень 2013 р). У вересні 2000 р. взяв участь в організації візиту Комісара ОБСЄ Макса ван дер Стула до Росії. Разом з головою КЛГП професором Юрієм Даревичем звернувся із відкритим листом до Комісара ОБСЄ, в якому характеризував становище української громади у Росії як випадок масового порушення прав людини.

Відразу після написання листа до Комісара ОБСЄ Василь Коломацький був звільнений Олександром Руденко-Десняком з посади представника ОУР при СКУ (жовтень 2000 р.). У березні 2001 р. від імені КЛГП разом з професором Даревичем надіслав лист протесту президенту Росії Володимиру Путіну у справі порушення прав парафіян у Ногінську.

  • У червні 2001 р. став засновником правозахисного сайту «Кобза» www.kobza.com.ua . Нині на сайті виставлено близько 3000 матеріалів по темі українців у Росії. Протягом 5 років сайт був практично єдиним джерелом про діаспору у Росії. Василь Коломацький є головним редактором сайту (2011 р).
  • У травні 2001 р. брав участь в організації зустрічі голови ОУР Олександра Руденка-Десняка з українською громадою Торонто. Стенограму зустрічі з громадою, що пройшла в українській галереї КУМФ у Торонто, було опубліковано сайтом «Кобза».
  • У липні 2001 р. брав участь у демонстрації коло посольства Росії в Отаві, де демонстранти тримали гасла на захист ногінських парафіян. У серпні 2001 р. взяв участь у ІІІ Всесвітньому Форумі українців (Київ).
  • У травні 2011 р. один із організаторів кімнати-музею поета Миколи Данька в Славгороді, Краснопільського району, Сумської області. Передав музею особисті речі поета.
  • У листопаді 2012 року відвідав Суми з метою створення Міжнародної асоціації діаспорних ЗМІ. В рамках організаційних зборів було прийнято заклик до редакторів про створення Асоціації. Під час цього ж візиту передав кілька ікон та рушників в Сумський обласний художній музей та Сумський краєзнавчий музей. Всі предмети були зібрані його батьком Анатолієм Коломацьким, відомим колекціонером старожитностей.

На момент 2014 р єдина громадська посада  — головний редактор сайту «Кобза  — українці Росії». Автор численних публікацій у пресі діаспори на теми життя українців у Росії. Періодично пише статті на тему ОУР та ФНКА (нині це ліквідовані урядом РФ організації), в яких часто виступає опонентом діаспорної групи Семененка-Гіржова. Підтримує контакт із національно-демократичними силами Сумщини.

Під час архівної роботи Геннадія Іванущенка у Торонто (2013 р.) допомагав йому, знайомлячи із культурною спадщиною Торонто.

  • У 2014 році активно підтримав сумський Євромайдан публікаціями «Кобзи».

Має подвійне громадянство (Росія, Канада).

Працює ІТ менеджером.

Хобі

Філософія (Ніцше, Шпенглер, К. Г. Юнг, Гумільов), йога, подорожі, малює пастеллю, колекціонує твори сумських художників. Життєве кредо по Конфуцію: замість того щоб виклинати темряву, краще запалити маленьку свічку.

Сімейний стан

Одружений. Син Тарас, 1995 р. народження, студент-математик.

Примітки

Джерела

  1. ↑ http://kobza.com.ua/istorija/4628-shanovni-banderivtsi-abo-yak-verkhovna-rada-ursr-holosuvala-za-nezalezhnist.html

Отримано з http://xn--80aophh.xn--j1amh/index.php?title=Коломацький_Василь_Анатолійович&oldid=29710