Кондратюк Валерій Віталійович

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Шаблон:Однофамільці

Кондратюк Валерій Віталійович
Погон генерал-лейтенанта ЗСУ (2020) гор.svg Генерал-лейтенантШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Вале́рій Віта́лійович Кондратю́к (Шаблон:Н ) — український офіцер спецслужб, генерал-лейтенант[1]. Голова Служби зовнішньої розвідки України (2020—2021), заступник голови Адміністрації Президента України (2016—2019), начальник ГУР МОУ (2015—2016), начальник Департаменту контррозвідки Служби безпеки України (2014—2015)[2].

Життєпис

Освіта

Кар'єра

  • 1991 командир групи спеціального призначення 260 окремого загону спеціального призначення (військова частина 83484, м. Кіровоград).
  • 1992 — 1994 рік помічник начальника розвідувально-інформаційного відділення 9 окремої бригади спеціального призначення (військова частина А0759, м. Кіровоград).
  • 1996 — 1999 проходив службу на офіцерських посадах у Головному управлінні розвідки Міністерства оборони України.
  • 1999 — 2002 військовий аташе при Посольстві України в США.
  • 2002 — 2004 старший оперативний офіцер, начальник оперативної групи — заступник начальника відділу та начальник служби департаменту Головного управління розвідки Міністерства оборони України.
  • 2004 — 2010 проходив службу на посадах в Службі безпеки України, в тому числі на посадах начальника управління та керівника апарату Голови СБ України.
  • У 2010 році після оголошення результатів президентських виборів ухвалив рішення щодо звільнення з військової служби.
  • 2014 — 2015 начальник Департаменту контррозвідки Служби безпеки України[3][4].
  • 2015 — 2016 начальник Головного управління розвідки Міністерства оборони України[5][6].
  • 2016 — 2019 Заступник Глави Адміністрації Президента України[7][8].
  • 2020 — 2021 Голова Служби зовнішньої розвідки України[9][10].

Член РНБО з 17 серпня 2020 року до 24 липня 2021 року[11].

Різне

Нагороди

  • Орден Богдана Хмельницького III ст. (5 грудня 2017) — за особистий внесок у зміцнення обороноздатності Української держави, мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов'язку[12]
  • Медаль «За військову службу Україні» (20 січня 2010) — за вагомий особистий внесок у справу консолідації українського суспільства, розбудову демократичної, соціальної і правової держави та з нагоди Дня Соборності України[13]

Примітки

Посилання

https://www.ukrinform.ua/rubric-polytics/3040274-zelenskij-priznaciv-golovu-sluzbi-zovnisnoi-rozvidki.html

Шаблон:Бібліоінформація Шаблон:Учасники РУВ Шаблон:Керівники СЗР України

Шаблон:Портали