Користувач:Fructuses/Чернетка

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Козлишин Тарас Миколайович
Шаблон:Wikidata/p373


Козлишин Тарас Миколайович (позивний «Карай»; 24 травня 1980, м. Рівне  — 26 лютого 2022 під Києвом) — український доброволець, державний службовець, один з польових командирів Добровольчого батальйону ОУН, 93 ОМБр, випускник ННІ міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Життєпис

Народження, навчання, служба, діяльність

Народився 24 травня 1980 року у Рівному, проживав у Києві. Навчався у ЗОШ № 23, потім – у Рівненському ліцеї-інтернаті. З 1997 до 2002 навчався у Рівненському інституті слов’янознавства Київського славістичного університету на факультеті міжнародних відносин за спеціальністю «Міжнародне країнознавство».

У 2002 р. вступив у Київський національний університет ім. Т. Г. Шевченка на факультет «Міжнародні відносини», де навчався на магістратурі за програмою TEMPUS TACIS[1]. Певний час працював у Національній службі посередництва та примирення. Про неминучість війни Тарас говорив ще у 2004 році. Також з 2004 р. продовжує навчання в Німеччині у Вюрцбурзькому університеті Юліуса Максиміліана.

Активна патріотична діяльність

Бере участь у мітингах на підтримку Помаранчевої революції у Брюсселі.

У 2007 р. повертається в Україну – працює в сімейному бізнесі.

У 2013 р. спостерігати за подіями, які розгорталися на Євромайдані, вирушає у Київ, де бере активну участь у Революції гідності[2].

Перебував у керівному складі правління ГО «Українська асоціація інвалідів АТО» в Рівненській області[3].

Після російської анексії займається волонтерською діяльністю, бере активну участь у політичних акціях.

Російсько-українська війна

Тарас був переконаний, що повномасштабної війни не оминути, та прийняв тверде рішення брати участь в АТО. Після початку російської агресії звернувся у військкомат, де йому відмовили, бо як батька трьох дітей призвати його не мали права. Але це не змінило його рішення піти на фронт та приєднатися у 2015 р., пройшовши вишкіл, у Добровольчий батальйон ОУН брати участь у бойових діях в складі батальйону як рядовий, стрілець, кулеметник, розвідник. З початку 2015 р. по липень 2016 р. воював у селищі Піски, з червня 2016 р. по липень 2017 р. у селі Кримське сектору "Б" та тодішнього сектору "А" зони проведення АТО. Проявляв себе з неабиякою мужністю та відважністю, що вводило ворога через втрати у паніку та страх. За 4 ротації – 4 рази отримав поранення[4], мав контузію.

Багаторазово бував на передовій і в якості волонтера, а також аеророзвідки: із-за зміни розташування 93 ОМБр, оздоровлення або коли добровольчі формування не допускали до участі у військових діях в часи т.з. "перемир'я"[5].

З 24 листопада 2015 р. – командир резервної сотні «ОУН-Прикарпаття», керівник навчального вишколу[6]. З серпня 2016 р. – був заступником голови проводу Добровольчого Руху ОУН з політичних питань. Коли не брав участі у бойових діях, організовував фотовиставки[7], які інформували суспільство про реальні події, що відбуваються на сході країни; забіги у пам'ять про загиблих побратимів[8]; певний період навіть був ведучим на радіо «Голос Донбасу».

У жовтні 2016 р. розпочав багаторазові все міські презентації фотовиставки «Добровольчий батальйон ОУН: два роки війни», де представив, зокрема, фотографії, зроблені особисто та побратимами батальйону у зоні бойових дій[9].

У лютому 2022 р. "Карай" знову зі зброєю в руках став на захист рідної землі. Загинув у бою з окупантами під Києвом 26 лютого 2022 року[10].

Висловлювання та публікації

В одному з інтерв’ю Тарас Козлишин сказав: «Війна – це таке театральне дійство, яке відбувається в тебе на очах і яке переграти другий раз не вийде. Людина вийшла, зіграла свою роль – і померла. І як би ти не хотів, аби вона залишилася живою, як би не хотів повернути час назад і переграти все по новому – це неможливо. Це дуже страшно. Це поламані долі, життя… Це страждання і сльози, це матері без синів, це молоденькі вдови. Покалічені, знедолені хлопці, які віддали своє здоров’я, руки-ноги за свою країну...».

За два роки до повномасштабного вторгнення Тарас Козлишин опублікував у фейсбук фото власної руки у тактичній перчатці з кулею, від якої чудом вцілів, та ворожою стрічкою, і написав: «У кожного, хто пройшов крізь вогонь війни, є свої сторінки душі, прочитати які можуть лише одиниці... Та й то не завжди. В мене теж є таке цінне. Це і пам'ять про, живих ще, полеглих побратимів і деякі речі, що мають неспівмірну їм цінність. Серед них і куля, що була випущена ворогом. Вона мала б влучити у ціль, та на її шляху була моя ліва рука і бокова пластина бронежилета. Лише згодом, при реконструкції траєкторії польоту кулі через руку і сліду в пластині я усвідомив, що летіла вона в серце. Це ворожа стрічка. Вона була знята з ворожого автомата, добутого в бою. Як символ-трофей для мене має значення здобутого саме в бою ворожого знамена. На ній ворожа кров. Це і мої тактичні перчатки. В них я пройшов всі свої бойові пригоди. Шкіра на них розм’якла від поту. На них ворожа кров. Саме в них попік долоню, тримаючи розпечений ствол автомата у зловісному бою 18.07.2016 року. Вони, наче символ клятви одвічної боротьби, скріпленої ворожою і моєю кров'ю. Є, звісно, і інші речі, з якими мене пов'язує пам'ять про війну. Однак саме ці особливі. Через присутність саме цих речей казав, кажу і буду казати – Наш Бій Ще Попереду!»[11].

7 листопада 2016 р. в одному зі своїх віршів Тарас написав:

«...У сильного тата є слабкість – це діти. У мужнього тата є страх за дитя. Кожен татусь вміє мліти, радіти, Заради дитини віддати життя»... На жаль, сумна звістка про героїчний чин застала зненацька[12].

Родина та вшанування пам'яті

Батько трьох неповнолітніх дітей, коханий чоловік[13]. Дружина Олеся 27 лютого 2022 р. написала: "...Як же хочеться вірити, що це прикра помилка чи злий жарт... Як же хочеться відповісти дітям, які плачуть і просять обійняти татка, що так і буде, ось він скоро прийде і вони знову зможуть швидко побігти йому назустріч і зі всього маху вискочити на руки....Як же хочеться .... Що мені відповісти сину, який запитує, а як же тато побачить мої успіхи на гітарі і навчить мене водити машину? Що? Що сказати донечці, яка хоче почути батьків голос і покласти голівку на його сильне плече? Де знайти правильні слова і не зламатися самій? Скільки ще дітей в Україні буде оплакувати своїх татусів??? Доки?"[14].

1 березня 2022 р. Рівне прощалося з Тарасом Козлишиним[15]. Спершу прощання відбулося об 11:00 у батьківському домі — с.Велика Омеляна біля Рівного, вул.Габрилівська 34. Похований на Алеї Героїв рівненського кладовища "Нове"[16].

8 липня 2022 р. Рівненська міська рада на честь Тараса офіційно затвердила перейменування вулиці Жукова на вулицю Тараса Козлишина[17].

22 серпня 2022 р. Рішенням Рівненської міської ради №2408 Тарасу Козлишину було посмертно удостоєно Звання "Почесний громадянин міста Рівного"[18].

Українські ветерани провели маратон на вшанування Тараса Козлишина та інших трьох воїнів, які також готувалися до маратону в США, але загинули в боях за Україну[19].

Пам’яті нагородженому численними народними нагородами другу Наталією Крісман присвячені рядки "Караю, Караю!"[20].

Примітки

Джерела

Посилання

Шаблон:External media


Шаблон:Учасники РУВ

Шаблон:Російське вторгнення в Україну (2022) Шаблон:Бібліоінформація

  1. ↑ Шевченківці, які загинули в російсько-українській війні з 2014 року. ТАРАС КОЗЛИШИН // Інформаційно-обчислювальний центр КНУ
  2. ↑ Вічна Пам'ять Загиблим Героям Майдану! Сумуємо... // Berlin-visual.com
  3. ↑ У Києві відбудеться забіг у пам'ять загиблих бійців АТО // Главком
  4. ↑ У Чернівцях триває фотовиставка «Добровольчий батальйон ОУН: два роки війни» // Новини в газеті Версії
  5. ↑ "Невеликий сюрприз від наших друзів-журналістів..." // Jana Plotnikova
  6. ↑ Добровольчий батальйон ОУН розпочинає свою навчальну роботу на Прикарпатті // Резервна сотня ОУН Прикарпаття
  7. ↑ У Рівному відбудеться фотовиставка бійця батальйону ОУН // Інтернет-портал "ЧаРівне.інфо"
  8. ↑ У Києві відбудеться забіг у пам'ять загиблих воїнів АТО // Укрінформ
  9. ↑ У Рівному відкрили фотовиставку "Добровольчий батальйон ОУН: два роки війни" [ФОТО] // ТОВ "Телерадіокомпанія Рівне 1
  10. ↑ Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну (26 лютого 2022) // Вікіпедія
  11. ↑ "Час невблаганний. Ми ніколи вже не будемо такими, як були "тоді"..." // Тарас Козлишин
  12. ↑ Рівне прощатиметься з Героєм Тарасом Козлишиним, загиблим під час оборони Києва (ФОТО) // Радіо Трек
  13. ↑ Олег Володарський: «Ти помолись, Олесю, за нього…» // Blog.i.ua
  14. ↑ Під Києвом загинув рівнянин Тарас "Карай" Козлишин // ТОВ «ТРК "Ритм"»
  15. ↑ Рівняни попрощались з Героєм Тарасом Козлишиним (Караєм) // Horyn.info
  16. ↑ Сьогодні Рівне прощатиметься з Героєм Тарасом Козлишиним // ТОВ "Телерадіокомпанія Рівне 1
  17. ↑ На честь кого і чого названі вулиці у Рівному: роз'яснення про перейменування // Стрічка новин Рівного
  18. ↑ Почесні громадяни міста Рівного // Рівненська міська рада та її виконавчий комітет
  19. ↑ Українські ветерани провели маратон // "Свобода" - газета української громади в Америці
  20. ↑ Пам’яті Тараса Козлишина (друга Карая) // Roman Koval
Отримано з http://xn--80aophh.xn--j1amh/index.php?title=Користувач:Fructuses/Чернетка&oldid=20170