-

Сьогодні 22 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Корнелюк Павло Володимирович

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Павло Корнелюк
Корнелюк Павло Володимирович
UA-OR2-PVT-GSB-H(2015).png Старший солдатШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Шаблон:Однофамільці Павло́ Володи́мирович Корнелю́к ( — Шаблон:ДС) — український військовик, старший солдат Збройних Сил України, Учасник російсько-української війни. Лицар Ордену «За мужність» III ступеня.

Життєпис

Народився 1988 року у місті Вінниця, виростав з молодшим братом. Закінчив школу № 29, Вінницький технічний коледж — за спеціальністю «конструювання, виробництво та технічне обслуговування радіотехнічних пристроїв», технік-конструктор. 2012 року закінчив Академію внутрішніх справ у Києві, працював дільничним у Мурованокуриловецькому райвідділку міліції; офіцер МВС. Захоплювався історією.

14 липня 2017 року уклав контракт із ЗСУ; після підготовки на полігоні у вересні поїхав на фронт. Старший солдат, розвідник-кулеметник 131-го батальйону.

Обставини загибелі

13 грудня 2017-го в передвечірній час зазнав вогнепального поранення голови від кулі снайпера — зрикошетила від удару о брус — на спостережному пункті поблизу Донецької фільтрувальної станції (у напрямку окупованого селища Крута Балка). Через 2 години помер у військовому госпіталі міста Авдіївка.

16 грудня 2017 року похований на Алеї Слави Центрального міського цвинтаря Вінниці.

Родина

Без Павла лишились батько, мама Світлана Борисівна, брат, дружина та донька Аніта 2015 р.н.

Нагороди та вшанування

  • Указом Президента України № 98/2018 від 6 квітня 2018 року «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкового виконання військового обов'язку» — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня[1].
  • 22 травня 2018 у вінницькій школі-коледжі № 29 відкрито й освячено пам'ятну дошку на честь Павла Корнелюка[2].
  • Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 13 грудня[3][4].

Примітки

Джерела

Шаблон:Учасники РУВ