Кравченко Микола Сергійович

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Шаблон:Otherpersons

Микола Сергійович Кравченко ( року, м. Люботин, Харківська область — 14 березня 2022, с. Горенка, Бучанський район, Київська область) — український громадський і політичний діяч, ідеолог Азовського руху, один із засновників Харківської обласної громадської організації «Патріот України»[1], начальник штабу партизанського загону «Чорний Корпус», ветеран полку «Азов»[2], заступник голови партії Національний Корпус[3], ветеран російсько-української війни, один з засновників Козацького Дому, прихильник і популяризатор ідей націократії та інтермаріуму, співзасновник видавництва «Орієнтир»[4], вікіпедист і вікімедієць[5].

Життєпис

Народився 20 травня 1983 року у Люботині Харківської області[6]. Батько — Кравченко Сергій Григорович, український науковець, доктор архітектури, військовик, учасник російсько-української війни, загинув у ході російського вторгнення в Україну за два тижні до загибелі сина.

2005 року закінчив Харківський університет внутрішніх справ, здобувши кваліфікаційний рівень «спеціаліст» за фахом «фінанси», а у 2006 році також за фахом «правознавство» на іншому факультеті того ж університету[7].

2009 року закінчив магістратуру Харківського регіонального інституту Національної академії державного управління при Президентові України[7], 2013 року закінчив аспірантуру Інституту української археографії і джерелознавства ім. Грушевського НАН України[7].

Від початку широкомасштабного російського вторгнення займався організацією київської територіальної оборони, зокрема, відповідав за будівництво західної лінії оборони Києва.

Загинув 14 березня 2022 року, разом з колегою Сергієм Машовцем, під час супроводу іноземних журналістів у селі Горенка Бучанського району Київської області, внаслідок ворожого обстрілу з БМ-21 «Град»[8][9].

Військово-революційний діяч

Кравченко був членом громадської організації «Патріот України» з 2005 року[10], один із її офіційних співзасновників[1]. У 2012—2013 роках перебував у підпіллі. Взимку 2013—2014 років  брав участь у Революції Гідності і подіях на київському майдані Незалежності.

З кінця лютого 2014 року діяв в Харкові. В ніч з 28 лютого на 1 березня 2014 року брав участь у штурмі клубу «Оплот», що на той час був головним штабом проросійських сепаратистів в Харкові[11]. 1 березня 2014 року брав участь у обороні Харківської облдержадміністрації, очолив «Правий сектор» у Харкові, за рекомендацією командира «Правий Сектор-Схід» Андрія Білецького[10]. В ніч з 14 на 15 березня 2014 року брав участь у бою на вулиці Римарській в Харкові, де проросійські сепаратисти вперше отримали втрати загиблими[3]. З легалізацією «Чорного Корпусу» і перетворенням його на добровольчий батальйон «Азов», став начальником кадрової служби батальйону[10].

Громадсько-політичний активіст

Після обрання Андрія Білецького Народним депутатом в листопаді 2014, Микола Кравченко працював його помічником[12]. Став одним із засновників Цивільного корпусу «Азов»[10], також у 2016—2018 роках був керівником Юнацького корпусу «Азов»[13]. Співзасновник Національного Корпусу, політичної партії, заснованої на базі Цивільного Корпусу «Азов»; є заступником Лідера Національного Корпусу Андрія Білецького[10].

У травні 2016 року заснував громадську організацію «Азов-Пресс», котра згодом змінила назву на «Національний кореспондент»[14].

20 листопада 2017 року брав участь у відкритті Хорунжої школи ім. Сціборського[15].

Долучився до розробки законопроєкту «Про колабораціонізм», зареєстрованого у Верховній Раді України[16][17]

У 2019 році став співзасновником і з того часу був директором ГО «Інститут національного розвитку».[18][19] Входив до складу журі заснованої інститутом відзнаки «Вікімеч» імені Олега «Raider» Ковалишина, що вручалася «за внесок у майбутню Перемогу України в інформаційній війні» і була створена для відзначення активістів, які впродовж багатьох років редагують Вікіпедію.[20][21]

Науковець

Досліджував історію та ідеологію українського націоналізму, новітню історію України[22]. Кандидат історичних наук[23], 2017 року захистив кандидатську дисертацію за темою «Діяльність українських націоналістичних політичних рухів кінця 1980-х — початку 2000-х рр. у мемуарних джерелах»[24].

Діяльність в культурі і освіті

Є співзасновником видавництва «Орієнтир» — першого видавництва, заснованого ветеранами російсько-української війни[10].

2020 року був співзасновником та членом журі літературного конкурсу ім. А.Лупиноса[25].

Праці

Кравченко є автором праць:

  • Кравченко, Микола. Ідеологічна спадкоємність. Український націоналістичний рух ІІ половини XX століття [Текст]: іст. дослідж. / Микола Кравченко. — Київ: Домінант: Орієнтир, 2016. — 48 с. іл., фото. — 300 прим. — ISBN 978-966-2610-80-2[26]
  • Кравченко, Микола. Українська аргонавтика [Текст]: іст. дослідж. / Микола Кравченко. — Мена: Домінант: Орієнтир, 2016. — 115 с. : іл., фото. — Бібліогр.: с. 110—115. — 500 прим. — ISBN 978-966-2610-69-7[27]
  • Кравченко, Микола. Придністровська кампанія УНСО [Текст]: іст. дослідж. / Микола Кравченко. — Київ: Домінант: Орієнтир, 2017. — 36 с. іл., фото. — 300 прим.
  • Кравченко, Микола. Чеченська кампанія УНСО [Текст]: іст. дослідж. / Микола Кравченко. — Київ: Домінант: Орієнтир, 2017. — 34 с. іл., фото. — 300 прим.
  • Кравченко, Микола. Українські добровольці Грузинської громадянської війни [Текст]: іст. дослідж. / Микола Кравченко. — Київ: Домінант: Орієнтир, 2017 — 46 с. іл., фото. — 300 прим.
  • Кравченко, Микола. Вільне Козацтво 1917—1918 [Текст]: іст. дослідж. / Микола Кравченко. — Київ: Домінант: Орієнтир, 2017. — 34 с. іл., фото. — 300 прим.

Він упорядкував праці:

  • Широкинська операція [Текст]: іст. дослідж. / Упор. Микола Кравченко. — Київ: Орієнтир, 2021—200 с. : іл., фото. — 300 прим. — ISBN 978-617-7701-23-0[28]
  • Визволення Маріуполя = Liberation of Mariupol: фотозб. військ. мемуаристики: [полк «Азов» / упоряд. М. Кравченко]. — Київ: Орієнтир, 2018. — 131 с. : іл. — (Серія «Азовські спогади»). — 500 прим. — ISBN 978-617-7701-00-1[29]
  • День Провокатора [Текст]: іст. дослідж. / Упор. Микола Кравченко. — Київ — Мена: Домінант: Орієнтир, 2016. — 64 с. : іл., фото. — 100 прим. — ISBN 978-966-6108-84-0[30]
  • Колектив авторів, упор. Кравченко, Микола. Фундамент українського націоналізму [Текст]: ідеологія і політологія. — Київ: Домінант: Орієнтир, 2017. — 264 с. іл., фото. — 400 прим. ISBN 978-966-2610-81-9[31]

Також редагував:

  • Коваль, Данило Андрійович. Історія Українського Криму [Текст]: іст. розвідка / Данило Коваль ; [за ред. О. Однороженко, М. Кравченко, М. Мельник]. — Мена: Домінант, 2016. — 66 с. — (Бібліотека Цивільного корпусу «Азов»). — Бібліогр.: с. 63-66. — 500 прим. — ISBN 978-966-2610-65-9
  • Націоналістичний Ідеологічний Журнал [Текст]: збірка статей. / Упор. Микола Кравченко. — Київ: Орієнтир, 2020. — 76 с. : іл., фото. — 300 прим. — ISBN 978-617-7701-21-6[32]

Примітки

Посилання

Шаблон:Authority control Шаблон:Азов Шаблон:Учасники РУВ

  1. ↑ 1,0 1,1 ХОГО Патріот України  // YouControl. — Переглянуто: 2 квітня 2021.
  2. ↑ https://newsua.one/news/den-provokatora_-na-bankovii-vlashtuvali-akciyu-szob-nagadati-pro-podii-maidanu-u-2013-roci.html

  3. ↑ 3,0 3,1 https://censor.net/ru/resonance/3055537/14_bereznya_2014_ukrana_vdstoyala_harkv

  4. ↑ Внаслідок обстрілів загинув засновник видавництва «Орієнтир» Микола Кравченко
  5. ↑ https://blog.wikimedia.org.ua/2022/03/16/mykola-kravchenko/

  6. ↑ https://ukr.vote/uk/persons/11038

  7. ↑ 7,0 7,1 7,2 https://orcid.org/0000-0003-1908-1595

  8. ↑ https://suspilne.media/220019-zaginuv-zasnovnik-vidavnictva-orientir-mikola-kravcenko/

  9. ↑ https://www.kyivpost.com/ukraine-politics/publisher-azov-fighter-mykola-kravchenko-died-defending-ukraine.html

  10. ↑ 10,0 10,1 10,2 10,3 10,4 10,5 https://will-live.com/kruk-azov/

  11. ↑ https://censor.net/ua/resonance/3055537/14_bereznya_2014_ukrayina_vidstoyala_harkiv
  12. ↑ https://rada.oporaua.org/deputaty/deputati/4724-biletskyi-andrii-yevheniiovych

  13. ↑ https://opendatabot.ua/c/40409577

  14. ↑ https://opendatabot.ua/c/40478829

  15. ↑ https://nackor.org/ukr/u-mariupoli-vidbulos-vidkrittya-horunzhoi-shkoli-imeni-mikoli-scibors-kogo?

  16. ↑ https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/pubFile/559516

  17. ↑ https://nationalcorps.org/zakonoproekt-pro-protidiyu-kolaboracionizmu-korotko-i-po-punktah/

  18. ↑ https://ind.org.ua/

  19. ↑ https://opendatabot.ua/c/42991898

  20. ↑ https://ms.detector.media/internet/post/27464/2021-06-07-u-kyievi-vruchyly-pershu-ukrainsku-vidznaku-dlya-redaktoriv-vikipedii/

  21. ↑ https://glavcom.ua/kyiv/news/vikimech-ukrajinski-redaktori-vikipediji-vpershe-otrimali-nagorodi-foto-760992.html

  22. ↑ http://nova.net.ua/polk-azov-zibrav-unikalni-dokumenty-dlia-istorykiv-foto/

  23. ↑ http://irbis-nbuv.gov.ua/ASUA/1460862

  24. ↑ http://shron1.chtyvo.org.ua/Kravchenko_Mykola/Diialnist_ukrainskykh_natsionalistychnykh_politychnykh_rukhiv_kintsia_1980-kh__pochatku_2000-kh_rr_u.pdf

  25. ↑ https://will-live.com/9-ih-2020-u-velikij-zali-vidavnicztva-smoloskip-vidbulosya-nagorodzhennya-peremozhcziv-naczionalnogo-konkursu-malih-literaturnih-form-im-a-lupinosa/

  26. ↑ https://www.yakaboo.ua/ua/ideologichna-spadkoemnist-ukrains-kij-nacionalistichnij-ruh-ii-polovini-hh-stolittja.html

  27. ↑ https://www.yakaboo.ua/ua/ukrains-ka-argonavtika-zakordonna-dijal-nist-una-unso-1991-2001-rr.html

  28. ↑ https://orientyr.com/katalog/shirokinska-operaciya/

  29. ↑ https://orientyr.com/katalog/звільнення-маріуполя/

  30. ↑ https://orientyr.com/katalog/den-provokatora/

  31. ↑ https://orientyr.com/katalog/fundament-ukraynskogo-natsionalizmu/

  32. ↑ https://book-ye.com.ua/catalog/zhurnaly/natsionalistychnyj-ideolohichnyj-zhurnal-nizh/

Отримано з http://xn--80aophh.xn--j1amh/index.php?title=Кравченко_Микола_Сергійович&oldid=13928