-
Кукуєв Юрій Володимирович
| Юрій Кукуєв Юрій Володимирович Кукуєв | |
|---|---|
 Старший сержантШаблон:Категорія тільки в статтях | |
| Шаблон:Wikidata/p373 |
Ю́рій Володи́мирович Куку́єв ( 1976, с. Судилків, Шепетівський район, Хмельницька область — Шаблон:Пом 25 квітня 2022, біля м. Ізюм, Харківська область, Україна) — старший сержант, заступник начальника зенітно-ракетної обслуги зенітно-ракетної батареї 250-го окремого зенітного ракетного дивізіону 11 ЗРП, учасник російсько-української війни.
Біографія
Народився і проживав у селі Судилків. Навчався у місцевій школі.
У рідному селі зустрів свою дружину Тетяну, з якою прожили у парі 26 років.
Свою військову службу розпочав 17 січня 2001 року. За цей час пройшов довгий військовий шлях від молодого солдата на посаді водія до заступника начальника обслуги-старшого оператора[1].
З 2014 року захищав кордони рідної землі на сході країни, додому приїздив тільки на ротації[2]. Відправився на 8 ротацію у зону бойових дій, яка й стала для нього останньою. У березні Юрію Кукуєву виповнилося 46 років.
Загинув 25 березня 2022 року під містом Ізюм, що на Харківщині[3].
Залишилися мама, дружина та троє дітей.
Нагороди
Був нагороджений багатьма нагородами за сумлінну службу, за участь в антитерористичній операції. Серед них і нагороди від Начальника генерального штабу та Верховного Головнокомандувача — Президента України.
- орден «За мужність» III ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.
Примітки
Джерела
- Указ Президента України від 29 березня 2022 року № 1872022 «Про відзначення державними нагородами України »