-

Сьогодні 22 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Кулініч Андрій Григорович

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кулініч Андрій Григорович
UA-OR1-REC-GSB-H(2015).png СолдатШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Шаблон:Однофамільці

Андрі́й Григо́рович Кулі́ніч ( — Шаблон:ДС) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєвий шлях

Закінчив 9 класів ЗОШ № 7, 2010-го — Новоград-Волинське ВПУ, спеціальність токар. У 2011—2012 роках пройшов строкову службу. Працював у Державному підприємстві «Новоград-Волинське ДЛМГ». Любив малювати, захоплювався різьбярством.

Мобілізований 18 березня 2014-го, солдат, кулеметник 1-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону 30-ї окремої механізованої бригади.

Вийшов з оточення біля Савур-могили. Під Красним Лучем ледь не потрапив до полону — БМП була заблокована пошкодженим танком, вирвалися з боєм.

Був поранений у голову під час виконання бойового завдання під Луганським біля Дебальцевого. При транспортуванні до лікарні санітарна машина потрапила під обстріл, Андрій загинув.

28 лютого 2015-го похований у Новограді-Волинському, на кладовищі в мікрорайоні «Дружба».

Без Андрія лишились батьки Лілія Степанівна й Григорій Станіславович, сестра Анастасія.

Нагороди та вшанування

  • Указом Президента України № 553/2015 від 22 вересня 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1]
  • 26 травня 2017 року на будівлі Новоград-Волинського вищого професійно-технічного училища урочисто відкрито та освячено меморіальні дошки на честь випускників Аки Камбарова та Андрія Кулініча.

Примітки

Джерела

Шаблон:Учасники РУВ Шаблон:Ukraine-mil-bio-stub