Лемішенко Андрій Миколайович

Андрій Лемішенко; Андрій Миколайович Лемішенко
	Молодший сержантШаблон:Категорія тільки в статтях
	Шаблон:Wikidata/p373

Життєпис

Народився 1978 року в м. Христинівка на Черкащині. У дитячому віці його сім'я переїхала у м. Прип'ять Київської області. У 1986 після катастрофи на Чорнобильській АЕС родина переїхала до м. Енергодар Запорізької області. Там Андрій закінчив школу, працював на Запорізькій атомній електростанції.

У 2014 році вступив до лав Збройних сил України, брав участь в АТО на сході України. У 2020 році уклав контракт із ЗСУ.

Під час російського вторгення в Україну в 2022 році був командиром машини — командиром штурмового відділення окремого штурмового батальйону «Айдар».

У вересні 2022 року був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня, а в березні 2023 — орденом «За мужність» ІІ ступеня.

Загинув 15 березня 2023 у Донецькій області^[1].

Похований у м. Черкаси^[2].

Орден «За мужність» I ступеня (11.08.2023) (посмертно) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку^[3];
орден «За мужність» IІ ступеня (10.03.2023) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку^[4];
орден «За мужність» IІІ ступеня (6.09.2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі^[5].