Листопад Антон Валентинович

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Антон Листопад
Антон Валентинович Листопад
UA-OF3-MAJ-GSB-H(2015).png МайорШаблон:Категорія тільки в статтях (посмертно)
Шаблон:Wikidata/p373

Антон Валентинович Листопад (17 вересня 1991, Архангельська область, Росія — 7 серпня 2022) — український військовослужбовець, майор, військовий льотчик 2-го класу, пілот МіГ-29 204 БрТА Повітряних сил Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Кавалер ордена «За мужність» III ступеня (2022).

Життєпис

Антон Листопад народився 17 вересня 1991 року[1] в Архангельській області, Росія[2]. Батько — військовий льотчик Валентин Листопад, що станом на серпнь 2022 року в званні генерал-майора обіймає посаду заступника командувача Повітряних сил Збройних сил України[3].

Навчався в Івано-Франківській загальноосвітній школі № 2, Фізико-технічному ліцеї Івано-Франківської обласної ради (2008). Був учасником шестиденних краєзнавчих практик та заохочувальних поїздок для найуспішніших ліцеїстів курсу «Львів-2006», «Маківка-2007» та «Говерла-2007»; усіх заміських мандрівок у складі академічної групи та всіх спортивних заходів у ліцеї[4].

Пізніше закінчив Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу. У 2010 році підписав контракт із ЗСУ. Через два роки подав документи на вступ до Харківського національного університету імені Івана Кожедуба, який закінчив у 2018 році зі званням військовий льотчик 2-го класу, старший лейтенант[4].

Служив у 204-й бригаді тактичної авіації[5].

2019 року визнаний найкращим льотчиком Повітряних сил Збройних Сил України[4].

2021 року був ведучим авіаційної групи повітряної колони параду військ на честь 30-ї річниці незалежності України[4].

Учасник ООС[4][5]. У перші години широкомасштабного російського вторгнення в Україну зумів вивести з-під ворожих обстрілів власний винищувач МіГ-29[6].

Був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня, який йому за кілька днів до загибелі вручив президент України Володимир Зеленський[7].

Загинув 7 серпня 2022 року[2].

Похований 15 серпня 2022 року на Алеї Слави в с. Чукалівці, що на Івано-Франківщині[5][8].

Залишилися батьки та дружина[2].

Нагороди

  • орден «За мужність» III ступеня (17 червня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[9].
  • медаль «За військову службу Україні» (17 серпня 2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[10].

Військові звання

Примітки

Шаблон:Бібліоінформація Шаблон:Учасники РУВ