Лобода Едуард Віталійович

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Едуард Лобода
UA-OR2-PVT-GSB-H(2015).png Старший солдатШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Шаблон:Однофамільці Едуард Віталійович Лобода ( — Шаблон:ДС) — український військовик, старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни[1].

Життєпис

Народився 1994 року в селі Підопригори (Лебединський район, Сумська область). Вмів гарно малювати, писав вірші, також захоплювався військовою справою. 2012-го вступив до історичного факультету СумДПУ, провчився 2 курси.

Учасник Революції Гідності. З 2014 по 2016 рік навчався у Лебединському ВПУ лісового господарства — за фахом автослюсаря-водія категорії «С» й кранівника. По тому працював в ПП «Надь» водієм-кранівником та підприємстві «Суми Софтранс» (водієм). Періодично виїздив у зону боїв добровольцем ДУК, окрема тактична група імені капітана Воловика (серпень 2016 — травень 2017 року), тактична група «Сапсан» (травень 2017 — жовтень 2018 року); інструктор з мінно-саперної справи, розвідник. Воював біля Мар'їнки, Авдіївки, Пісків та шахти «Бутівка». Від 26 жовтня 2018 року служив за контрактом з побратимами із ДУК у 24-ій бригаді. Старший солдат, оператор-радіотелефоніст 2-го розвідувального взводу розвідувальної роти.

3 липня 2019 року очолював групу бійців, яка забезпечувала прикриття проміжків, де передбачались дії ворожих диверсійно-розвідувальних груп. Пересуваючись визначеним маршрутом, не помітив встановлений терористами вибуховний пристрій й підірвався, при цьому прийнявши весь удар вибуху на себе, цим прикрив побратимів від вибуху. У важкому стані був доставлений до лікарні міста Курахове; медики намагались стабілізувати його стан. Вранці 4 липня помер від поранень.[2].

6 липня 2019 року похований в селі Підопригори[3].

Без Едуарда лишились батьки та двоє братів (один з них служить у 80-й бригаді).

Нагороди та вшанування

  • Указом Президента України № 804/2019 від 5 листопада 2019 року за «особисту мужність і самовідданість, виявлені під час бойових дій, зразкове виконання військового обов'язку» нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[4].
  • Відзнака «Бойовий Хрест Корпусу» (посмертно, 7 серпня 2019 року)
  • 9 жовтня 2019 року у селі Павленкове на фасаді навчально-виховного комплексу відкрито і освячено пам'ятну дошку на честь Едуарда Лободи[5].

Примітки

Джерела

Шаблон:Ukr-mil-bio-stub Шаблон:Учасники РУВ

  1. ↑ https://pravyysektor.info/knyga-pamyaty/loboda-eduard-vitaliyovych-fugas

  2. ↑ https://www.ukrinform.ua/rubric-ato/2733766-u-likarni-pomer-boec-akij-pidirvavsa-pid-marinkou-na-fugasi.html

  3. ↑ http://lebedyn.com.ua/na-sxodi-kraїni-zaginuv-nash-zemlyak-eduard-vitalijovich-loboda/

  4. ↑ Шаблон:УПУ
  5. ↑ http://www.lbd.sm.gov.ua/index.php/uk/component/content/article/8-novini/9538-ukrajintsi-povinni-znati-svojikh-gerojiv-u-lebedinskomu-rajoni-vidkrili-pam-yatnu-doshku-zagiblomu-v-ato-bijtsyu

Отримано з http://xn--80aophh.xn--j1amh/index.php?title=Лобода_Едуард_Віталійович&oldid=14668