-
Луньов Ігор Васильович
Луньов Ігор Васильович | |
---|---|
Генерал-лейтенантШаблон:Категорія тільки в статтях | |
Шаблон:Wikidata/p373 |
Шаблон:Однофамільці І́гор Васи́льович Луньо́в (Шаблон:Н ) — український кадровий військовослужбовець, генерал-лейтенант Збройних сил України.
Життєпис
Закінчив Одеське вище артилерійське командне училище[1].
У 2001—2003 роках — командир 25-ї окремої Дніпропетровської повітряно-десантної бригади. Згодом — заступник начальника штабу 6-го армійського корпусу.
Станом на червень 2014 — заступник командувача Високомобільних десантних військ з бойової підготовки. Станом на серпень 2015 — начальник штабу — перший заступник командувача ДШВ.
Здійснював планування й керівництво підрозділами десантних військ під час звільнення від російсько-терористичних угруповань населених пунктів Слов'янськ, Краматорськ, Дебальцеве, Вуглегірськ, Жданівка, Нижня Кринка, а також особисто очолював операції зі знищення бойовиків на блокпостах і в районах їхнього базування.
З 3 жовтня 2014 року безпосередньо керував угрупованням сил і засобів, що обороняли міжнародний аеропорт «Донецьк». Підрозділи під його безпосереднім керівництвом щоденно відбивали до 6-ти атак супротивника. За весь період оборони аеропорту знешкоджено до 5-ти складів боєприпасів російсько-терористичних угруповань, понад 6 вогневих точок мінометів та бойових машин. Знешкоджено понад 70 % особового складу підрозділів терористів «Гіві» та «Мотороли».
З моменту створення Сил спеціальних операцій у січні 2016 року призначений командувачем ССО. Шаблон:Цитата
Під час інавгурації президента Зеленського Луньов не віддав йому військове вітання, як це передбачується Статутом. В липні 2019-го генерал-лейтенант пояснив цю ситуацію «рефлекторною необережністю», пояснивши, що не варто шукати додаткового змісту в цій події[2].
25 серпня 2020 року, згідно Указу Президента України № 357/2020 був звільнений з посади командувача Сил спеціальних операцій Збройних Сил України[3].
Серед вірогідних причин відставки називалася незадовільна діяльність генерала Луньова на посту командувача ССО. Шаблон:Цитата
Сім'я
Разом із дружиною виховує доньку.
Військові звання
Нагороди
- Орден Богдана Хмельницького II ступеня (28 червня 2015) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[6].
- Орден Богдана Хмельницького III ступеня (21 жовтня 2014) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[7].
- Легіон Заслуг (США), легіонер (29 квітня 2021)[8].
- Медаль «За бездоганну службу» III ступеня (10 липня 2002) — За вагомий особистий внесок у забезпечення обороноздатності України, зразкове виконання військового обов'язку[9].
Примітки
Джерела
- ЛУНЬОВ Ігор Васильович (збережено на archive.org)
- Присяга призовників
- Пишаймося такими дітьми!
- Командувачем ССО Міноборони став генерал ВДВ Луньов
Шаблон:Бібліоінформація Шаблон:Учасники РУВ
- ↑
http://www.ukrmilitary.com/2017/06/lunov-about-sof.html
- ↑
https://www.rbc.ua/ukr/styler/otdal-chest-zelenskomu-inauguratsii-general-1564037478.html
- ↑
https://www.president.gov.ua/documents/3572020-34841
- ↑ Шаблон:УПУ
- ↑ Шаблон:УПУ
- ↑ Шаблон:УПУ;
- ↑ Шаблон:УПУ;
- ↑
https://day.kyiv.ua/uk/news/290421-pershyy-komanduvach-sso-ukrayiny-otrymav-orden-pochesnogo-legionu-prezydenta-ssha
- ↑ Шаблон:УПУ;