-
Лучечко Юрій Васильович
Юрій Лучечко Лучечко Юрій Васильович | |
---|---|
СолдатШаблон:Категорія тільки в статтях | |
Шаблон:Wikidata/p373 |
Шаблон:Однофамільці Юрій Васильович Лучечко — солдат ОЗСП «Азов» Національної гвардії України, учасник російсько-української війни, який загинув у ході російського вторгнення в Україну.
Народився у м. Самбір .
Проживав у смт. Великий Любінь .
Навчався у державному університеті безпеки життєдіяльності у м.Львів
Спеціальність «Кібербезпека»
Займався Пауерліфтингом , їздив на різні обласні змагання . Багато читав історію та любив вивчати різні культури. Грав на гітарі та самостійно складав мелодії .
У 2020 році пішов служити в омріяний полк Азов.
Його цитата «найгідніше смерть - це загинути в бою».
В Полку Азов був мінометником у 2 батальйоні 2 роти.
Загинув 9 квітня 2022 року у м. Маріуполь .
Зранку 9 квітня , почався наступ танків на позицію , загинув від осколкового поранення .
Нагороджений орденом за мужність ||| ступеня (посмертно )
До кінця стояв на своїх позиції та виконував бойові завдання , не проявляв страху . Побратими писали про нього як про велику людину та гідного воїна .
Юра давно готувався до війни . Читав книжки про війни і знав , що нас чекає логічна кульмінація цієї війни , він розумів , що буде жарко і був готовий.
Життєпис
Народився 19 травня1999 році в місті Самбір. Проживав смт Великий Любінь на Львівщині.
Тривалий час займався паверліфтингом та був призером численних змагань.
Навчався у державному університеті безпеки життєдіяльності в місті Львів, спеціальність "Кібербезпека".
У 2020 році пішов служити у полк «Азов». Служив у вогневому підрозділі "Друга сотня".
Від початку російського вторгнення в Україну змінив штангу на автомат та боронив Україну від російських окупантів. Військову службу проходив на посаді мінометника підрозділу у складі окремого загону спеціального призначення НГУ «Азов». Разом з побратимами захищав Маріуполь на Донеччині.
Загинув 9 квітня 2022 року під час наступу танків на позицію, біля якої був похований 14 квітня 2022 року[1][2][3]. Разом з побратимом мужньо зупиняли ворожу техніку та піхоту.
Родина
У військовослужбовця залишилися батьки та сестра[2].
Нагороди
- орден За мужність III ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[4].
Вшанування пам'яті
У грудні 2022 року , у смт Великий Любінь, де проживав Лучечко Юрій , встановлено на школі , де він навчався меморіальну дошку .
Юрій також представлений на всеукраїнській памʼятній виставці «Янголи спорту» як пауерліфтер.
19 травня 2023 року (на день народження Юрія), посаджено памʼятне дерево на горі Лопата Сколівського району , де Юра сходив у 2021 році.
Написано безліч статтів про Лучечко Юрія та про його шлях .
Дивіться також
Примітки
Джерела
- ↑
https://sport.segodnya.ua/ua/sport/others/v-ozhestochennom-boyu-pod-mariupolem-pogib-ukrainskiy-sportsmen-1614974.html
- ↑ 2,0 2,1
https://suspilne.media/228822-u-bou-pid-mariupolem-zaginuv-vijskovij-zi-lvivsini-urij-lucecko/
- ↑
https://gazeta.ua/articles/sport/_se-dvoye-ukrayinskih-sportsmeniv-zaginuli-vid-ruk-okupantiv/1082424
- ↑
https://armyinform.com.ua/2022/05/01/prezydent-ukrayiny-vidznachyv-ukrayinskyh-zahysnykiv-derzhavnymy-nagorodamy/