Мар'ян Дубецький

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Мар'ян Кароль Дубецький (; *26 серпня 1838, Заслав — †24 жовтня 1926, Краків) — польський історик і письменник, педагог, громадський і політичний діяч, секретар від Русі в Національному уряді у часи Січневого повстання.

Псевдонім: Сучасний (); криптонім: МД ().

Життєпис

Народився у сім'ї Людвіка Дубецького і Анни Славківни. Мав старших братів Целестина і Александра[1]. Ще малим втратив батьків, тому його вихованням опікувалися вуйна і стрийко. Початкову освіту здобув у Житомирській гімназії. Від 1856 студіював у Харківському, згодом — на історично-філологічному факультеті Київського університету (під час навчання долучився до діяльності таємної організації «Трояка Спілка» під орудою Володимира Антоновича і Леона Ґловацького, брата Болеслава Пруса, яка виступала за надання селянам землі та надання їм свободи вибору місця проживання () і відновлення державності Речі Посполитої у кордонах 1772 року). Згодом таємна організація переросла в цілий політичний напрямок так званих «русинів», або «хлопоманів». Невдовзі стався й розкол, після якого виокремилися дві течії. Перша, під проводом Володимира Антоновича, виступала за незалежність Русі з орієнтацією на Росію. Друга, на чолі з Ізидором Коперницьким і Мар'яном Дубецьким, — за незалежність Русі з орієнтацією на Польщу. Друга стала основою революційного руху, що спричинився врешті-решт до Січневого повстання.

Після закінчення Київського університету в 1860 році Мар'ян Дубецький став вчителем польської мови і літератури в Рівненській гімназії, але через рік втратив роботу за участь у патріотичній маніфестації. Після чого осів у селі під Берестечком, у свого старшого брата. Разом із Александром провадив політичну і просвітницьку роботу серед мешканців краю. За участь у маніфестації 10 вересня 1861 року в Городлі разом з братом був заарештований і вивезений на заслання до Вятки, а потім до Тамбова. Після звільнення, у листопаді 1862 року повернувся на батьківщину.

8 травня 1863 року прибув до Варшави, де був призначений на секретаря Відділу Русі Національного Уряду. В часі диктатури Ромуальда Траугутта був його правою рукою, відігравав роль посередника між ним і директором закордонних справ Генриком Краєвським. 10 квітня 1864 року заарештований і ув'язнений в Павяку. Підданий тортурам російськими слідчими (зламано нижню щелепу, глибокі рани на плечах) — зберігав мовчання. Переведений до Х Павільйону Варшавської цитаделі. Засуджений до страти, яку 30 липня 1864 року замінили на каторгу з позбавленням усіх громадянських прав — так Мар'ян Дубецький єдиний з членів Національного Уряду уникнув насильницької смерті.

У виданій 1922 року книзі споминів «Відлуння Січневого повстання» Мар'ян Дубецький так згадував гіркоту поразки: Шаблон:Цитата

У 1868 році переведений на довічне поселення в Іркутськ, де розпочав вивчення історичних доль польських засланців до Сибіру, що пізніше були опубліковані в часописах «Tygodnik Ilustrowany», «Bluszcz», «Kłosy». З того часу походять і перші історичні розвідки Мар'яна Дубецького, зокрема: «Колоністи в Маньчжурській землі у XVII столітті», «Гетьманське гніздо», «Чарнецький в Данії», «Ян Длуґош — перший польський історик», «Кафа, генуезька колонія і її відносини з Польщею у XV столітті», «Причинки до історії Запорозької Січі». Також на засланні закінчив переклад праці французького дослідника Едуарда Рене де Лабуле (Шаблон:Lang-fr) «Політична історія Сполучених Штатів» (Шаблон:Lang-fr), доповнивши її двома власноруч написаними розділами: «Нарисом історії», що охоплював історію США від Вашингтона до Лінкольна, і «Нарисом новітньої історії від 1815 до 1875 року».

У 1874 отримав дозвіл на переїзд до європейської частини Російської імперії, за винятком польських земель. Відтак Мар'ян Дубецький замешкав у Катеринославі. В 1876 році опублікував монографію, присвячену Кодацькій фортеці, відзначену Академією Вчення у Кракові. Протягом 1880—1883 років мешкав в Одесі.

Після амністії 1883 року перебрався до Варшави. З 1884 року — на постійно у Кракові. Одружився з Марією Вроблевською, з якою прожив кількадесят років. Займався вихованням молоді, зокрема протягом тридцяти років викладав на Вищих курсах для дівчат Адріана Баранєцького. В той час видає монографії: «Едмунд Ружицький», «Тереза з Вербицьких Булгакова», «Кароль Прозор — обозний Великого Князівства Литовського». Після публікації останньої удостоєний честі бути членом історичної комісії Академії Вчення.

В 1917 вийшов на пенсію.

Помер 24 вересня 1926 року і був похований з військовими почестями на Раковіцькому цвинтарі у Кракові.

Залишив сина Тадеуша.

10 травня 1931 року на фасаді будівлі Рівненської гімназії встановлено меморіальну таблицю на пошанування пам'яті Мар'яна Дубецького, що пізніше була знищена радянською владою[2].

Праці

Див. також

Примітки

Література

  • Michał Janik. Marian Karol Dubiecki // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1939—1946. — t. V. Шаблон:Ref-pl
  • Jerzy Starnawski. Marian Karol Dubiecki // Słownik badaczy literatury polskiej. — Łódź, 2002. — t. V. Шаблон:Ref-pl
  • Stefan Pomarański. Marian Dubiecki: zarys biograficzny z powodu 85-ej rocznicy urodzin. — Zamość; Warszawa, 1923. Шаблон:Ref-pl
  • Jakób Hoffman. Marian Dubiecki o sobie. W dniu wmurowania tablicy: Marianowi Dubieckiemu 10 maja 1931 roku w Równem na Wołyniu, Równe Wołyńskie 1931. Шаблон:Ref-pl
  • Tadeusz Dubiecki. Korespondencja między Józefem Ignacym Kraszewskim a Marianem Dubieckim. — Łuck, 1939. Шаблон:Ref-pl
  • Proces Romualda Traugutta i członków Rządu Narodowego. Akta Audytoriatu Polowego z lat 1863 — 1864, Pod red. E. Halicza, Warszawa, 1960. — t. I — IV. Шаблон:Ref-pl
  • Historiografia polska w dobie pozytywizmu (1865—1900). Kompendium dokumentacyjne, red. Ryszard Przelaskowski, Warszawa, 1968. Шаблон:Ref-pl

Посилання

Шаблон:Бібліоінформація Шаблон:PD-письменник Шаблон:Портали

  1. ↑ M.J. Minakowski, Wielka genealogia Minakowskiego, wyd. 4. — Kraków, 2009 . Шаблон:Ref-pl Процитовано 18.06.2010
  2. ↑ Гімназія Процитовано 19.06.2010
Отримано з http://xn--80aophh.xn--j1amh/index.php?title=Мар%27ян_Дубецький&oldid=29938