Марченко Кирило Андрійович

Кирило Марченко Кирило Андрійович Марченко
Молодший сержантШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Кирило Андрійович Марченко (21 січня 1991 - 29 березня 2022) — сержант окремого загону спеціального призначення "Азов", який відзначився під час російського вторгнення в Україну.

Життєпис

Кирило Марченко народився 21 січня 1991 року в місті Сніжне Донецької області. Навчався у школі №7 м. Сніжного. В 2003 році разом з сім’єю переїхав до Маріуполя, а після цього вступив до Донецького інститут туристичного бізнесу (ДТБ). З дитинства любив грати в футбол, в шкільні та студентські часи приймав участі в змаганнях та був гарним воротарем. Цікавився географією, історією Першої та Другої світових війн, але найбільше любив спостерігати за футбольними матчами.

У 2008 році Кирило прийшов на фанатську трибуну головної команди рідного міста футбольного клубу "Металург". Активно підтримував команду на домашнього стадіоні, а також об'їздив за командою фактично всю країну. В 2012-13 роках зробив "Золотий сезон", що був останнім повноцінним передвоєнним чемпіонатом. За спогадами одноклубників, був справжнім фанатом, намагався відвідувати кожен виїзний матч, дістаючись місця потягами та електричками. Їздив вболівати також і на єврокубки, і за збірну України.

З футбольних часів походить позивний Кирила — «Прайд», що в перекладі з англійської означає гордий. Був одним із засновників молодого навколофутбольного колективу «Юність». Коли в 2014 почалася війна на сході України, став на захист своєї землі від окупантів. У вересні того ж року, разом зі своїми побратимами з «Юності», майже у повному складі вступили до лав батальйону «Азов» де прослужив до 2022 року. У 2015 році брав участь у Широкинській операції, штурмував сепаратистські блок-пости, воював поруч з братом Миколою.

Після початку повномасштабної війни Кирило дзвонив братові не часто, оскільки зв'язку в Маріуполі в той час майже не було через повне оточення. Брату Кирило без страху розповідав, що "Чечня відпочиває" в порівнянні з тим, що творили російські окупаційні війська в Маріуполі. "Безліч померлих цивільних лежать на вулицях і ніхто їх не забирає, постійні авіа та артилерійські обстріли, корабельні атаки з моря. Нескінченні атаки орків, які помирали пачками, але все одно лізли".

Загибель

Кирило Марченко загинув 29 березня 2022 року при виконанні бойового завдання. Він та ще п'ятеро побратимів висунулися щоб замінувати дорогу ТМками. Він викликався до виконання цієї задачі добровільно. В той день бійці потрапили під авіаудар із цими мінами і руках. Відданий фанат з Маріуполя поліг за своє рідне місто, звідки нікуди не хотів їхати. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно) .