Матуляк Геннадій Васильович

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Геннадій Матуляк
Геннадій Васильович Матуляк
UA-OF5-COL-GSB-H(2015).png ПолковникШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Геннадій Васильович Матуляк (29 квітня 1977, с. Мартинівське Вознесенського району Миколаївської області — 25 лютого 2022, с. Глібівка Вишгородського району Київської області) — український військовик, полковник, командир першої авіаційної ескадрильї 299 БрТА[1], пілот літака МіГ-29, Л-39, Су-25. Герой України (2022, посмертно).

Життєпис

Народився 29 квітня 1977 року у селі Мартинівське Вознесенського району Миколаївської області. Батьки з Івано-Франківська область. Батько — авіаційний технік.

Більше 10 років служив у 299-й бригаді тактичної авіації імені генерал-лейтенанта В. Нікіфорова (військова частина А4465, м. Миколаїв) з'єднання тактичної авіації Повітряних Сил ЗСУ. Літав на літаках МіГ-29, Л-39, Су-25. Загалом служив 28 років, а літав — понад 20 років[2].

Станом на 2011 рік був черговим льотчиком.

Станом на літо 2015 року був начальником розвідки штабу військової частини.

2017 року одружився вдруге.

З першого дня брав участь у відбитті повномасштабного російського вторгнення в Україну.

24 лютого 2022 року знищував ворожі колони над Херсонщиною, і над рідною Миколаївщиною.

Зранку 25 лютого 2022 року на півночі Києва в районі міста Гостомель героїчно знищив колону техніки російських окупантів[3][4]. Після того полетів знову працювати по Київщині, але близько сьомої ранку під час повітряного бою російський винищувач влучив у літак Матуляка, він був ведучим. Льотчик почав виводити літак, аби захистити село, адже під ним розташувався великий розважальний комплекс. Уже навіть встиг потягнути катапульту, аж після другого влучання літак і пілот спалахнули. Машина впала за кілька кілометрів від села Глібівка Вишгородського району у лісосмузі[5]. Літак падав на домівки людей, проте в останні секунди свого життя пілот зміг відвести падаючий штурмовик від житлової забудови села в ліс, де й розбився. Був похований місцевими жителями біля місця катастрофи[6].

16 квітня 2022 року перепохований у місті Миколаєві. Панахида відбулась у Кафедральному Соборі Касперівської ікони Божої Матері[7].

У Геннадія залишилася дружина Ольга та двоє діток — син Руслан та донька Софія.

Нагороди

  • звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (28 лютого 2022, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[8].

Вшанування пам'яті

2022 року у Києві з'явилася вулиця його імені[9].

25 лютого 2023 року відкрито меморіал пам'яті полковнику Геннадію Матуляку на місці авіатрощі.

Примітки

Джерела


Шаблон:Герої України

Шаблон:Учасники РУВ

  1. ↑ Володимир Зеленський вручив високі державні нагороди людям, завдяки яким Україна зберігає свою незалежність
  2. ↑ “Він не уявляв себе без неба”. Сестра і дружина загиблого льотчика Геннадія Матуляка поділилися спогадами про Героя
  3. ↑ Зло, озброєне ракетами, бомбами й артилерією, треба зупинити негайно — звернення Президента України // Офіс Президента України. — 2022. — 28 лютого.
  4. ↑ Орел, І. Зеленський нагородив званням Героя України 12 українських воїнів. Шістьох героїв — посмертно // Forbes.ua. — 2022. — 1 березня.
  5. ↑ На 3-й день войны был сбит самолёт возле с. Глебовка… Шаблон:Ref-ru
  6. ↑ Подполковник Матуляк Геннадий спас ценой своей жизни целое село под Гостомелем // styler.rbc.ua. — 2022. — 18 березня.
  7. ↑ https://suspilne.media/229426-u-mikolaevi-perepohovali-tilo-pidpolkovnika-gennadia-matulaka/

  8. ↑ Шаблон:УПУ
  9. ↑ А. Олехнович. Одну з вулиць Києва перейменували на честь льотчика Геннадія Матуляка // АрміяInform. — 2022. — 11 грудня.
Отримано з http://xn--80aophh.xn--j1amh/index.php?title=Матуляк_Геннадій_Васильович&oldid=29390