Миргородський Максим Вікторович

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Миргородський Максим Вікторович
Погон генерал-майора ЗСУ (2020) гор.svg Генерал-майорШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Шаблон:External media

Макси́м Ві́кторович Миргородський (позивний Майк; Шаблон:Н Шаблон:Дн, Болград) — генерал-майор Збройних Сил України, командувач Десантно-штурмових військ Збройних Сил України (з 2021).

Командир 95-ї окремої десантно-штурмової бригади (2018—2021). Перший учасник війни на сході України, який став повним лицарем ордену Богдана Хмельницького.

У жовтні 2022 року увійшов до списку 25 найвпливовіших українських військових від НВ[1].

Життєпис

Народився 27 вересня 1979 року[2].

Під час війни на сході України брав участь у боях за Слов'янськ, обороні Донецького аеропорту та боях за Дебальцеве.

25 квітня 2015 року був нагороджений орденом Богдана Хмельницького I ступеня, таким чином ставши першим з учасників АТО повним лицарем цього ордену[3].

Під час війни продовжив навчання, у червні 2017 року закінчив Національний університет оборони України імені Івана Черняховського, отримав диплом магістра[4].

Станом на грудень 2018 року — командир 95-ї окремої десантно-штурмової бригади[5].

9 серпня 2021 року був призначений командувачем Десантно-штурмових військ Збройних Сил України[6][7][8][9].

Військові звання

Нагороди

  • Орден Богдана Хмельницького І ст. (24 квітня 2015) — за особисту мужність, героїзм та високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[12]
  • Орден Богдана Хмельницького ІІ ст. (27 листопада 2014) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України[13]
  • Орден Богдана Хмельницького ІІІ ст. (5 липня 2014) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[14]
  • Орден «За мужність» ІІІ ступеня (2 серпня 2014) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України[15]
  • Медаль «За військову службу Україні» (5 грудня 2011) — за значний особистий внесок у зміцнення обороноздатності Української держави, зразкове виконання військового обов'язку, високий професіоналізм та з нагоди 20-ї річниці Збройних Сил України[16]

Факти

Примітки

Посилання

Інтерв'ю

Шаблон:S-start Шаблон:S-mil Шаблон:S-bef Шаблон:S-ttl Шаблон:S-inc Шаблон:S-end Шаблон:Учасники РУВ